Попри заявлену солідарність із Києвом, на цьогорічному саміті НАТО українська делегація відчуває ефект «забутого гостя». Володимир Зеленський уперше за три роки запрошений лише на королівський обід і зустрічі на рівні міністрів, тоді як раніше український президент мав змогу виступати на рівні голів держав.
Такий підхід відображає прагнення союзників уникнути публічної напруги з Дональдом Трампом, який відкрито ставить під сумнів доцільність допомоги Україні.
Устремління Трампа переключити увагу з європейської безпеки на переговори з Москвою та припинення військових поставок викликало занепокоєння: затверджені ще за адміністрації Байдена обсяги ППО та боєприпасів вичерпаються вже до кінця літа.
Європейські партнери обговорюють ідеї передоплати американських комплексів «Patriot» чи NASAMS, але остаточне рішення лишається за Білим домом. У кулуарах говорять про можливість заміни постачань із США європейськими виробами, але це вимагатиме часу, додаткових інвестицій та диверсифікації оборонних витрат.
Солдат проходить повз систему ППО Patriot, встановлену на військовому вузлі на південному сході Польщі для надсилання допомоги Україні. Розташування Польщі робить її важливим оплотом проти російського вторгнення в Європу. Сергій Гапон через Дейком
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте наполягав на включенні підтримки України в коротке односторінкове комюніке. У формулюванні зазначено, що «двері Альянсу для України залишаються незворотно відкритими», але без згадки про чіткі терміни або обсяги допомоги.
Для багатьох це виявилося символічним, оскільки без реальних систем протиповітряної оборони для українських міст та блокпостів слова залишаються декларацією.
Однією з ключових тем саміту стало підвищення обороном бюджетів до рівня 5 % ВВП до 2035 року, з яких 3,5 % мають іти на придбання озброєнь і підтримку ППО, а 1,5 % — на модернізацію інфраструктури та кібербезпеку.
США відіграли вирішальну роль у формуванні цього домовленості, і Трамп встиг заявити, що без його рішучих вимог Альянс не досягнув би такої мети. Водночас у Європі побоюються, що виконати обіцянки щодо оборонних витрат на дасть жоден бюджет без серйозних економічних коригувань.
Закриті переговори передбачають зустрічі міністра закордонних справ України з очільниками країн-членів НАТО, де обговорюється можливість формування Спільного фонду для закупівлі американської техніки за європейські кошти. Однак чіткої згоди не досягнуто: Сполучені Штати хочуть гарантій політичної лояльності, а європейці прагнуть балансу між трансатлантичними відносинами та власним суверенітетом у визначенні оборонного курсу.
Президент Трамп планує обмежити свій візит до Гааги менш ніж 24 годинами. Це буде перший саміт лідерів НАТО за його другий термін. Тірні Кросс
Стурбованість викликають не лише політичні домовленості, а й бойові реалії. За даними українського Генштабу, без вчасного поповнення запасів зенітно-ракетних комплексів та боєприпасів фронт ризикує втратити стійкість.
Російська армія продовжує обстріли міст і літніх фестивалей, демонструючи перевагу в кількості ракет і дронів. Відмова чи затримка допомоги з боку США означатиме, що українські війська будуть вимушені переходити на режим раціонування набоїв, що знизить темп контрнаступальних операцій.
Учасники саміту також обговорювали створення Ради НАТО–Україна на рівні міністрів, але без формату участі глав держав. Це скоріше механізм підтримки дипломатичної уваги до Києва, ніж інструмент прийняття рішень. Президент Зеленський матиме змогу окремо звернутися до Трампа під час вечері, але публічна сцена саміту навряд чи стане майданчиком для рішучих заяв.
Європейські аналітики зазначають, що нинішня ситуація перегукується з періодом після Іракської війни 2003 року, коли відбувався розкол Альянсу за питанням вторгнення. Сьогодні лінія розмежування проходить не між Сходом і Заходом Європи, а між прихильниками обов’язкової підтримки України і тими, хто прагне більше зосередитися на внутрішніх проблемах та відновленні власного військово-промислового комплексу.
Президент України Володимир Зеленський зустрівся зі світовими лідерами на саміті "Великої сімки" в Кананаскісі, Альберта, на початку цього місяця. Фото біля басейну від Терези Суарес
Низка країн — Польща, країни Балтії, Румунія — відкрито закликали зберегти військове забезпечення Києва. Водночас у Франції та Італії лунають заклики зосередитися на розвитку європейської системи оборони без залежності від американських поставок. Питання про створення спільної європейської армії та власного ядерного стримування звучить дедалі частіше, особливо після того, як Росія випробувала ЗМІК-29 у Сирії та посилила ядерні риторики.
Попри все це, у розумінні багатьох європейців Трампова «революція» має дві обличчя. З одного боку, вона відкриває можливість для національних сувереністів вимагати збереження контролю над власними політичними курсами. З іншого — загрозлива політика Вашингтона щодо скорочення зобов’язань у рамках НАТО підриває трансатлантичні відносини та створює вакуум безпеки, який може заповнити Китай і Росія.
У підсумку, саміт у Гаазі продемонстрував глибоке напруження між прагненням зберегти єдність Альянсу та реальністю вичерпних ресурсів. Без чітких зобов’язань США щодо постачань зброї та реальних термінів збільшення військових витрат на рівні 5 % ВВП мультилатеральна підтримка України ризикує стати продуктом дипломатичних декларацій, а не справжніх бойових можливостей. Чи зможуть європейські країни спільними зусиллями компенсувати потенційний розрив у військовій допомозі – покаже найближчий рік.
