Коли мюзикл «Евіта» вийшов у лондонському Вест-Енді, балконна сцена з Рейчел Зеглер стала справжнім магнітом для театроманів і випадкових перехожих.
Традиційні квитки за 240 фунтів стерлінгів лежать у глядацькій залі London Palladium, а поза стінами театру утворилися черги, де шанувальники зайняли картонні сидіння біля купи макулатури та сміття.
Цей імпровізований оглядовий майданчик дає змогу безкоштовно побачити фрагмент драми – виконання «Don’t Cry for Me Argentina» наживо на балконі, одночасно транслюючи його на великий театральний екран усередині залу.
Уже з перших днів прев’ю мюзикл «Евіта» викликав бурхливе обговорення у соцмережах і театральних форумах. Багато хто називає балконну сцену із Рейчел Зеглер рекламним трюком, але інші вбачають у ній демократичний жест: коли місто, сповнене туристами й фанатами, може стати мандрівним амфітеатром просто неба.
У цьому контексті ситуація схожа на давні публічні виступи європейських бардів: вулиці перетворюються на сцену, а глядачі ділять між собою картонні сидіння, немов лавки в середньовічному амфітеатрі.
Василь, який познайомився з другом напередодні вистави, розповів, що приїхав із передмістя тільки заради безкоштовного перегляду балконної сцени.
«Я навіть не великий театрал, але хочу відчути атмосферу Вест-Енду», – каже він. Дійсно, тут збираються не лише меломани, а й випадкові глядачі, які натрапили на натовп і не могли пройти повз. Вони організовано займають картонні сидіння, сміттєві ящики та піддони, перетворюючи купу макулатури на багаторівневу оглядову трибуну.
Режисер відновлення «Евіти» Джеймі Ллойд уже мав досвід використання відеоінсталяцій у театральних постановках. У своєму «Sunset Boulevard» на Бродвеї він інтегрував сюжетні епізоди з вулиць Манхеттена прямо в сценічну дію. Балконна сцена з «Евіти» у London Palladium, де геройка співає «Don’t Cry for Me Argentina» перед зібраним на вулиці натовпом і водночас на екрані в залі, є прямим продовженням цієї концепції – поєднання традиційного мюзиклу й цифрових технологій.
Тим часом деякі платні глядачі висловлювали невдоволення, оскільки очікували повного занурення в постановку «Евіта» в залі без зайвих інтермедій. Однак більшість із них погоджується: для таких інновацій театрального досвіду розміщення великих екранних трансляцій є цілком прийнятним.
Видовище зібрало сотні людей одночасно, і багато хто ділиться своїми відео в соціальних мережах. Джеремі Сутейрат
Я сидів у другому балконі за квиток у £29,50, і мені було цілком комфортно: динамічні крупні плани Рейчел Зеглер і панорами натовпу зовні створювали додатковий ефект прямої трансляції з публічного майданчика.
Мюзикл «Евіта» розповідає історію Еви Перон – харизматичної політичної фігури Аргентини середини XX століття. Відповідно до сюжетної логіки, балконні виступи Еви, на які виходила справжня Перон, були засобом прямого контакту з народом. Сценографія London Palladium відтворює цю історичну мить: Ева з’являється на балконі у білому вбранні, і вулиця перетворюється на сцену, де сотні людей витягують мобільні, щоб зняти історичну мить.
Феномен балконної сцени в «Евіті» вже називають найгарячішою театральною подією літа. Коли на вулиці збираються сотні людей, можна почути шурхіт картону під ними й легкий гуркіт відеокамер – поєднання антикварної атмосфери й сучасного цифрового світу. Дехто навіть жартує, що наступного разу вони привезуть власні сидіння й організують квитки «у перших рядах на смітнику» за символічні пожертви.
Для багатьох поява Рейчел Зеглер у ролі Еви Перон стала приводом уперше відвідати Вест-Енд і поглянути на London Palladium з несподіваних ракурсів. Завдяки мобільним телефонам, соціальним мережам і живій трансляції на екран у залі ця балконна інсталяція стала прикладом того, як театральне мистецтво може виходити за межі стін сцени й охоплювати урбаністичний простір.
Головний урок цієї історії: справжня магія мюзиклу «Евіта» полягає в єднанні традиційного живого виконання на сцені, інноваційного використання театрального екрану та безкоштовного вуличного перегляду для всіх охочих. Коли наступного разу ви опинитеся поблизу London Palladium, не обмежуйтесь платними квитками – шукайте картонні сидіння біля сміттєвих контейнерів і станьте частиною унікального театрального досвіду під відкритим небом.
