Загальний контекст: тривожний сигнал суспільної оцінки
Результати соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології стали важливим індикатором того, як українське суспільство оцінює минулі рішення та підготовку до наймасштабнішого виклику у новітній історії держави. Згідно з опитуванням, проведеним у вересні, 81% українців переконані, що держава зробила недостатньо для того, щоб зустріти вторгнення Росії у повній готовності. Ця цифра не просто статистика — вона відображає глибокі травми, незавершені дискусії та складну рефлексію суспільства щодо подій, які назавжди змінили країну.
Такі дані свідчать про наявність стійкого запиту на чесну розмову про минуле. Українці не лише аналізують хід війни, а й намагаються зрозуміти, що саме могло бути зроблено інакше. Це не лише емоційна реакція, а прагнення осмислити причини того, чому попри численні попередження, суспільство та держава виявилися не настільки готовими, як цього вимагала реальність.
Варто підкреслити, що подібні рефлексії — ознака зрілості суспільства. У країнах, які переживають масштабні виклики, аналіз підготовки та відповідей на них стає основою для майбутньої політики безпеки. І для України сьогодні це питання не лише минулого, а й майбутнього виживання держави.
Дві третини населення вважають зусилля абсолютно або скоріше недостатніми
Детальні результати опитування КМІС показують цікаву структуру оцінок. Серед респондентів 37% вважають, що держава скоріше не доклала достатніх зусиль, хоч певні кроки були зроблені. Ще 44% впевнені, що зусилля були абсолютно недостатніми. Ці цифри разом складають потужну більшість — 81% населення, що сигналізує про відсутність переконання у належній підготовці.
Водночас 16% опитаних мають протилежну думку. 14% з них переконані, що Україна скоріше зробила достатньо, хоч і з деякими прорахунками. Лише 2% вважають, що держава підготувалася повною мірою. Така незначна частка повної довіри свідчить про те, що навіть серед оптимістично налаштованих громадян існує усвідомлення недоліків та слабких місць у системі безпеки.
Ці дані важливо розглядати не як осуд у ретроспективі, а як колективну оцінку реальності, що сформувалася після багатьох місяців війни. Українці бачать ціну недопрацювань і прагнуть, аби держава зробила висновки.
Особливу увагу заслуговує різниця між тими, хто вважає зусилля «скоріше недостатніми» та тими, хто оцінює їх як «абсолютно недостатні». Ця відмінність відображає різні рівні критичності, різні підходи до оцінки минулого. Проте обидві групи об’єднує спільний знаменник — відчуття, що можна і треба було зробити більше.
Причини недоготовності: політична воля, суспільна недовіра та масштаб викликів
Серед респондентів, які вважають, що підготовка була недостатньою, немає однозначного консенсусу щодо причин. Найчастіше називається недостатність зусиль політичної влади — 46%. Цей показник зріс порівняно з лютим 2025 року, коли становив 41%. Це свідчить про зростання критичних настроїв і зниження толерантності до помилок у сфері національної безпеки.
Другою за поширеністю причиною стала недовіра і пасивність самого населення — 35% опитаних визнали, що суспільство не вірило у можливість масштабної агресії і не готувалося відповідним чином. У лютому цей показник був трохи нижчим — 32%. Це демонструє певне переосмислення власної ролі громадянами, які сьогодні часто зізнаються, що не сприймали загрозу достатньо серйозно.
21% опитаних наголошують на перевазі Росії у ресурсах, що зробило підготовку надзвичайно складною. Цей показник також зріс порівняно з попередніми даними. 17% згадують про вплив проросійських сил та агентів, які дестабілізували ситуацію, 15% — про прорахунки у військовому командуванні, а ще 15% — про недостатню підтримку з боку західних партнерів.
Цікаво, що 14% вважають, що за наявний період було об’єктивно неможливо повністю підготуватися до такого масштабу виклику. Це тверезе визнання складності ситуації, у якій опинилася держава, яка протягом тривалого часу перебувала у стані гібридної війни, але не мала досвіду повномасштабного протистояння.
Методологія дослідження: чітка вибірка в умовах війни
Опитування КМІС проводилося з 19 по 28 вересня у межах проєкту «Омнібус». Методика ґрунтувалася на телефонних інтерв’ю з використанням випадкової вибірки мобільних номерів по всіх регіонах, підконтрольних уряду. У дослідженні взяли участь 1029 громадян віком від 18 років.
До вибірки не включали мешканців територій, які не перебувають під контролем уряду, а також громадян, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року. Водночас певна частина опитаних є внутрішньо переміщеними особами, що дозволяє отримати більш об’ємну картину суспільних настроїв.
Статистична похибка для вибірки становить не більше 4,1% для показників, близьких до 50%. Для нижчих значень вона ще менша. Хоча в умовах війни до цієї похибки додаються систематичні відхилення, КМІС надає прозору інформацію про ці фактори, що підвищує довіру до результатів.
Це дослідження важливе не лише як фотографія суспільних настроїв, а і як джерело для ухвалення рішень. Воно дає змогу чітко побачити, де саме громадяни очікують змін і які напрями потребують переосмислення.
Суспільна рефлексія як інструмент майбутнього
Опитування КМІС відображає не лише ставлення до минулого, а й створює підґрунтя для формування нових підходів у політиці безпеки. Якщо суспільство бачить недоліки, це відкриває можливість для відвертого діалогу між громадянами, владою та міжнародними партнерами. Саме такий діалог необхідний для зміцнення обороноздатності.
Готовність аналізувати власні помилки — один з ключових маркерів зрілості нації. Україна сьогодні перебуває у процесі глибокого переосмислення багатьох рішень, прийнятих у передвоєнний період. І ця робота не завершується — вона триває у суспільстві, у політичних колах, у військовому середовищі.
Зрештою, найважливіше — не лише визнати недоліки минулого, а й трансформувати їх у конкретні дії. Результати опитування — це дзеркало, у якому відображається не лише критика, а й потенціал змін. Українці чітко розуміють, що майбутнє безпеки залежить від того, наскільки глибоко будуть зроблені висновки сьогодні.
