У сучасному світі, де будь-яка політична подія відразу ж резонує по всій планеті, образ Дональда Трампа та його «шокова» манера управління залишаються одним із найяскравіших чинників, здатних впливати на політичну стабільність далеко за межами Сполучених Штатів. Хоча новий президентський термін лідера із США триває відносно недовго, уже зараз можна говорити про неабиякі зрушення у політичній розстановці в різних країнах. Цей парадоксальний «ефект Трампа» став своєрідним каталізатором не лише для радикальних змін у Вашингтоні, а й для зміцнення позицій тих політичних сил, які ще донедавна почувалися слабкими або розгубленими перед обличчям гучних вимог популістів. Зокрема, у центрі уваги опинився центризм — тенденція, що зараз несподівано повертається в гру, здобуваючи популярність серед виборців, які втомилися від різких крайнощів у політиці.
Зміцнення центру: короткий огляд
Багато хто передбачав, що світом і надалі правитиме популізм, здебільшого підживлений занепокоєнням суспільства через економічні та соціальні виклики. Подібні наративи живилися темами міграційної кризи, загрозою тероризму й історіями про корумповані еліти, що нібито втратили зв’язок із народом. Утім, вибори у різних країнах, від Німеччини до Канади, останнім часом засвідчили зростання інтересу до більш поміркованих сил. Це часто пов’язують із тим, що гучні й контроверсійні рішення Трампа створюють ситуацію «шокової терапії» для міжнародних відносин, яка має несподівану побічну дію: багато людей нині шукають стабільності та адекватності, а не нових потрясінь.
Особливо помітною стала тенденція до об’єднання європейських лідерів перед лицем можливих тарифних війн, загострення відносин у НАТО та суперечливих заяв Вашингтона про готовність переглянути навіть фундаментальні принципи трансатлантичного партнерства. Європа, що ще донедавна здавалася роздробленою і неспроможною виробити єдину позицію, тепер демонструє неабияку згуртованість. Міжнародна політика виявляється «об’єднувальним клеєм», який зміцнює уявлення про спільне майбутнє європейських держав.
Прем'єр-міністр Стармер під час візиту до Білого дому минулого місяця. Даг Міллс
Вплив на Велику Британію: нові виклики та несподівані успіхи
Одним із найяскравіших прикладів дії «ефекту Трампа» став зсув політичних настроїв у Великій Британії. Країна, що й без того переживає наслідки тривалого процесу Brexit, змушена реагувати на чергові виклики з-за Атлантики. Якщо раніше увага суспільства була прикута до питання національної ідентичності й дискусій навколо ролі Британії у світі після виходу з Європейського Союзу, то тепер погляди все частіше звертаються до того, як уряд працює з непередбачуваною адміністрацією у Вашингтоні.
Прем’єр-міністр Кір Стармер, який під час перших місяців при владі стикався з критикою навіть серед своїх однопартійців, тепер несподівано здобуває кращі рейтинги. Його рішуча дипломатія щодо підтримки України та прагнення зберегти тісні зв’язки з ЄС дають йому образ «державного діяча», що здатен діяти в інтересах стабільності у складний період. Тепер, коли пристрасті навколо Brexit трішки вщухли і в суспільстві виникла потреба відстоювати власну безпеку й економічні позиції, зокрема у відносинах зі США, майже забута Лейбористська партія починає користуватися попитом у виборців, які шукають розсудливості.
Водночас на тлі цієї ситуації сповільнився зліт правопопулістських сил. Нещодавні скандали в лавках партії Реформ, під проводом Найджела Фараджа, похитнули репутацію харизматичного лідера, що раніше успішно монополізував анти-європейську риторику. Тепер же його довга історія контактів із представниками Кремля і надто теплі слова на адресу Путіна обернулися проти нього. У британському суспільстві, яке здебільшого підтримує українців у протистоянні з Росією, виправдовувати дії агресора — це шлях у політичний глухий кут.
Це явище підтверджує й іншу тенденцію: звична тактика, коли популістський рух виступає проти «системи» та закликає до руйнування «істеблішменту», вже не спрацьовує, якщо самі популісти виявляються близькими до сумнівних світових лідерів, яких суспільство засуджує.
Роль Німеччини: між стримуванням популізму та новим лідерством
Не лише Велика Британія опинилася в ситуації переосмислення політичного ландшафту. Німеччина, багаторічний економічний локомотив ЄС, нині переживає складне трансформування політичної системи. Незважаючи на зростання впливу правих популістів із «Альтернативи для Німеччини» (AfD), традиційні партії все ще знаходять шляхи до співпраці, об’єднуючи зусилля проти агресивного націоналізму.
Новий лідер Християнсько-демократичного союзу, Фрідріх Мерц, який готується зайняти посаду канцлера, уже розпочав масштабні ініціативи щодо посилення обороноздатності своєї країни. Його позиція пояснюється тривогою перед можливою нестабільністю в трансатлантичних відносинах: «Якщо президент США не гарантує нам безпеку, то ми в Європі мусимо подбати про неї самі». Такі слова ще кілька років тому викликали б подив, але тепер вони набули особливого сенсу.
Німеччина також прагне зберегти баланс між прагненням до мирних рішень і необхідністю зміцнювати оборону. Уряду потрібно отримати згоду опозиції, включно із Зеленими, щоб реалізувати ці амбітні плани підвищення військового бюджету. Це свідчить про те, що в німецькій політичній системі, навіть на тлі часткового просування правих популістів, ще є потужне ядро центристських сил, здатних досягати компромісу.
Фрідріх Мерц, лідер німецьких християнських демократів. Ральф Гіршбергер/Агентство Франс-Прес — Getty Images
Перезавантаження у Канаді: відповідь на «тарифний тиск»
Аналогічні тенденції спостерігаються і по інший бік Атлантики. У Канаді, де тривалий час лідирувала опозиційна Консервативна партія через падіння популярності колишнього уряду Джастіна Трюдо, за останні місяці відбулася несподівана перестановка сил. Головною причиною називають харизму та професіоналізм нового лідера лібералів Марка Карні, який швидко зміг відновити довіру виборців, особливо після того, як Трамп оголосив про свою готовність запровадити митні збори на низку канадських товарів.
Карні, який має великий досвід у фінансовій сфері, перетворив напругу навколо взаємин зі США на простір для демонстрації своїх менеджерських здібностей. Його послідовний підхід до переговорів та акцент на збереженні економічної стабільності допомогли зупинити відтік голосів від Ліберальної партії. Канадські виборці почали бачити у ньому лідера, здатного протистояти «егоїстичним» тенденціям в американській політиці, а також підтримувати конструктивний діалог із Білим домом.
Ці процеси показують, що в ситуації загострення зовнішніх загроз або «шокових ініціатив» з боку Вашингтона, помірковані сили стають для суспільства привабливішими. Така співпраця зумовлена не лише бажанням відстояти власні інтереси, а й усвідомленням, що розрив із найпотужнішим економічним партнером може бути фатальним для мільйонів робочих місць, насамперед у суміжних галузях виробництва та торгівлі.
Чому ефект Трампа підігрує центристам
Багато політичних аналітиків одностайні в тому, що стилістика Трампа й ультимативна логіка “президентської указівки” стають чудовим подразником для захисників балансу, прогнозованості та демократичних цінностей. Оскільки традиційний популізм проголошує прості рішення складних проблем і орієнтується на одновимірний поділ «ми проти них», то раптові й іноді контроверсійні кроки лідера США відштовхують не лише ліберально налаштованих громадян, а й чималу частину поміркованих виборців, які у звичайних обставинах могли б схилитися до підтримки «антисистемних» партій
Натомість центризм починає сприйматися як запорука стабільності. Люди хочуть запобігти надмірним коливанням і «гойдалкам» у зовнішній політиці та економіці. Усе це підсилюють і очевидні зміни у глобальній економіці, де торговельні війни, зменшення інвестицій та проблеми з ланцюгами постачання можуть особливо болісно вдарити по рівню життя. Коли хтось обіцяє «врятувати» країну, але при цьому має приязні стосунки з непередбачуваними чи відверто агресивними режимами, у громадян виникає закономірне запитання: «А чи не потягне нас таке “спасіння” в ще більшу кризу?»
Дилеми та виклики для нових центриських лідерів
Успіх поміркованих сил, які відчула на собі й Лейбористська партія, не означає, що їх чекає легка прогулянка. Зміна суспільних настроїв — це тендітне явище, і, незважаючи на беззаперечний вплив Трампа, кожна країна має свою специфіку. Політики повинні розуміти, що доведеться балансувати між різними групами виборців, які хочуть водночас відчути «тверду руку» у міжнародній політиці та гарантії захисту соціальної сфери.
Ба більше, центристський підхід передбачає пошук компромісів, які часто розчаровують радикально налаштованих громадян. У політичній системі демократій інколи складно проводити швидкі реформи чи різкі зміни курсу, якщо потрібно зважати на багато факторів і знаходити спільну мову з опонентами. У підсумку може виникати ефект «розмитості» або «слабкості» урядових рішень.
Минулого місяця українські військові готуються до штурму Донецької області. Після більш ніж 15 місяців російського наступу вони знаходять можливості для локалізованих контратак. Тайлер Хікс
Ситуація в Україні: показовий приклад єднання проти агресії
Окремо варто сказати про Україну, яка залишається одним із ключових чинників згуртованості в Європі. Показова підтримка Києва з боку США та більшості європейських держав формує принципово нову парадигму — коли навіть ті політики, що раніше тяжіли до діалогу з Москвою, змушені переглядати свою позицію під тиском виборців, шокованих подіями на фронті.
Останні заяви лідерів ЄС про спільні оборонні проєкти і масштабне постачання зброї та гуманітарної допомоги Києву свідчать: ідея «гнучкої» дипломатії з агресором стає все менш популярною. Це безпосередньо впливає і на певні партії з відверто євроскептичною риторикою, які раніше розпалювали страх та відвертали від ЄС, а тепер втрачають довіру. Україна таким чином виконує роль «морального барометра», що допомагає відрізнити конструктивний діалог від згубних компромісів із диктаторами.
Майбутнє популістського руху в епоху Трампа
Рано робити висновок, що популістський рух зійшов нанівець. Невдоволення «системою», нерівність, страх перед міграцією та невизначеність майбутнього все ще залишаються потужним паливом для ультраправих і радикальних сил у різних країнах. Проте на сьогодні виглядає так, що «ефект Трампа» випадково зіграв на руку тим політикам, хто будує свою стратегію на твердому, але виваженому підході до міжнародних викликів.
Боротьба між центристами й популістами триває, і все свідчить про те, що ключову роль тут відіграють зовнішні подразники: торговельні війни, дипломатичні конфлікти, питання колективної безпеки. Зараз ці подразники змушують виборців сильніше цінувати стабільність та співпрацю, аніж «швидкі та прості» відповіді популістів.
Висновки: шанс на перезапуск політичної культури
На тлі «шокової терапії» з боку Вашингтона та бравади Дональда Трампа відбулося цікаве переформатування, що дає шанс багатьом поміркованим політикам у Європі та за її межами довести, що центризм не є синонімом безпорадності чи байдужості. Навпаки, він може стати дієвим способом збереження балансу й суспільного спокою в часи невизначеності.
Прем’єр-міністри, канцлери й президенти, яких ще донедавна вважали «надто обережними» або «застарілими», тепер отримують новий імпульс для своєї діяльності. Проте вони все ще стикаються з непростим завданням: реалізувати обіцяні реформи, зміцнити демократичні інститути та довести виборцям, що майбутнє не обмежується страхом, ворожістю чи ізоляціонізмом.
Чи зможе світ знайти довгострокову відповідь на виклик, кинутий Трампом і його прихильниками? Це залежить як від уміння нових лідерів будувати діалог усередині своїх країн, так і від здатності діяти спільно на міжнародній арені. Поки що все вказує на те, що «шок і трепет», які прийшли разом із новою американською адміністрацією, могли виявитися тим факелом, що згуртував навколо себе тих, хто прагне стабільності, надійності та рівноваги.
У підсумку, «ефект Трампа» виявився своєрідним політичним прискорювачем, змусивши суспільство обирати між непередбачуваними стрибками в зовнішній політиці та свідомим рухом до більш поміркованого курсу. І якщо раніше центристів часто картали за відсутність яскравого меседжу, то тепер світу може знадобитися саме їхня здатність згуртовувати, вести діалог і шукати золоту середину, аби уникнути колапсу цивілізаційних інститутів і повторення «шокових хвиль» у майбутньому.
