Останнім часом тема можливого повернення українських чоловіків призовного віку з країн Європейського Союзу знову опинилася в центрі суспільної уваги. Причиною стали дискусії в окремих європейських країнах щодо майбутнього механізму тимчасового захисту для громадян України, а також заяви політиків про необхідність перегляду підходів до підтримки біженців.
Однак попри численні припущення та гучні заголовки, масова депортація українських чоловіків із території ЄС наразі виглядає малоймовірною. Принаймні саме таку позицію озвучують представники української влади та експерти з міжнародного права.
Заступник голови комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Єгор Чернєв заявив, що сам факт українського громадянства або належність до призовного віку не можуть бути підставою для примусового видворення людини з території європейських держав.
За його словами, міжнародне право чітко визначає підстави для депортації іноземців, і серед них немає такого критерію, як мобілізаційний вік або потреба держави у військовозобов’язаних громадянах. Депортація може застосовуватися лише у конкретних випадках, наприклад, якщо особа скоїла кримінальне правопорушення, порушила міграційне законодавство або становить загрозу безпеці країни перебування.
Саме тому масове повернення українських чоловіків виключно через їхній вік чи громадянство суперечило б чинним міжнародним нормам та могло б викликати серйозні юридичні суперечки на рівні Європейського Союзу.
Водночас питання перебування українців у країнах ЄС залишається предметом активних політичних дискусій. Після початку повномасштабної війни мільйони українців отримали статус тимчасового захисту, який забезпечує право на проживання, працевлаштування, медичне обслуговування та соціальну підтримку.
Наразі механізм тимчасового захисту для українців продовжено до березня 2027 року. Проте окремі політики та експерти в Європі вже обговорюють можливі зміни після завершення цього терміну або навіть раніше.
Одним із варіантів, який обговорюється на різних рівнях, є перегляд умов надання допомоги для чоловіків призовного віку. Йдеться не про депортацію, а про потенційне обмеження окремих соціальних виплат чи пільг.
Єгор Чернєв вважає, що навіть у разі ухвалення таких рішень очікувати масового повернення українців не варто. На його переконання, більшість чоловіків, які вже кілька років живуть у країнах ЄС, встигли адаптуватися до нового середовища, знайти роботу та інтегруватися в місцеві громади.
Багато хто з них перебував за кордоном ще до початку повномасштабного вторгнення і не порушував українського законодавства. Інші виїхали в різний час війни та за роки проживання змогли налагодити своє життя в нових умовах. Тому навіть втрата частини соціальної підтримки навряд чи стане вирішальним фактором для повернення.
На цьому тлі особливу увагу привернула заява народного депутата Руслана Горбенка, який раніше повідомляв про окремі випадки примусового повернення українських чоловіків із країн Європейського Союзу. Водночас він наголосив, що такі випадки були поодинокими та стосувалися конкретних юридичних підстав.
За його словами, для реалізації ширшої практики повернення громадян кожна держава ЄС повинна була б ухвалити відповідні законодавчі зміни. Навіть у такому випадку такі рішення неминуче зіткнулися б із численними правовими обмеженнями та перевірками на відповідність міжнародним нормам.
Експерти також звертають увагу на те, що питання українських біженців давно вийшло за межі суто міграційної політики. Воно стосується економіки, ринку праці, демографії та гуманітарних зобов’язань європейських країн. У багатьох державах українці вже стали важливою частиною робочої сили, особливо в галузях, де спостерігається дефіцит кадрів.
Саме тому будь-які радикальні рішення щодо українських чоловіків можуть мати наслідки не лише для України, а й для самих європейських держав. З одного боку, Київ зацікавлений у поверненні частини своїх громадян. З іншого — країни ЄС змушені враховувати власні економічні інтереси, міжнародні зобов’язання та права людини.
Станом на сьогодні жодних рішень про масову депортацію українських чоловіків із країн Європейського Союзу не ухвалено. Більше того, чинне міжнародне законодавство не дозволяє здійснювати такі дії лише на підставі віку або громадянства. Тому наразі розмови про примусове повернення всіх українців призовного віку залишаються радше предметом політичних дискусій, ніж реальним сценарієм найближчого майбутнього.
