Після загибелі аятоли Алі Хаменеї під час американсько-ізраїльських авіаударів наприкінці лютого Іран опинився перед безпрецедентним випробуванням — не лише військовим, а й політичним. Влада перейшла до його сина Моджтаби Хаменеї, який уперше звернувся до країни і світу з офіційною заявою.
Його виступ одразу окреслив нову лінію поведінки Тегерана: жорстку, конфронтаційну і стратегічно спрямовану на економічний тиск на противників.
У своїй заяві новий верховний лідер наголосив, що Іран продовжить використовувати один із найпотужніших інструментів впливу — блокування Ормузької протоки, через яку зазвичай проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти.
«Безумовно, важіль закриття Ормузької протоки повинен і надалі використовуватися», — заявив він у тексті, оприлюдненому іранськими державними медіа.
За попереднім аналізом редакції «Дейком», ця фраза фактично означає перехід Тегерана до стратегії економічного стримування. Блокування ключового енергетичного маршруту здатне створити масштабний тиск не лише на США та їхніх союзників, а й на всю глобальну економіку.
Ормузька протока є вузьким морським коридором між Перською затокою та Аравійським морем. Саме через неї транспортується приблизно 20 мільйонів барелів нафти щодня. Будь-які військові або диверсійні дії у цьому районі миттєво впливають на світові енергетичні ринки.
Уже зараз наслідки відчутні: після атак на танкери та енергетичну інфраструктуру ціни на нафту стрімко зросли, а кілька держав Перської затоки скоротили експорт. За оцінками міжнародних енергетичних аналітиків, ринок переживає найбільший збій постачання нафти за всю історію.
Втім, у заяві нового лідера прозвучали не лише економічні сигнали. Значна частина тексту була присвячена військовій відповіді на удари США та Ізраїлю.
Моджтаба Хаменеї пообіцяв, що Іран помститься за загибель військових командирів і цивільних, які загинули під час бомбардувань.
«Ми не відмовимося від помсти за кров наших мучеників», — заявив він, звертаючись до іранського суспільства.
Особливо він згадав удар по школі для дівчат у місті Мінаб на півдні Ірану. За даними іранської влади, унаслідок цього удару загинули щонайменше 175 людей, більшість із яких — діти. Попередні результати розслідування Пентагону свідчать, що атака могла бути наслідком помилки у розвідданих.
Заява нового аятоли також містила сигнал державам Близького Сходу. Він закликав сусідні країни закрити американські військові бази на своїй території, попередивши, що вони можуть стати мішенню для нових атак.
«Їм варто якнайшвидше закрити ці бази, адже вони вже зрозуміли, що американські заяви про безпеку і мир — це брехня», — сказав Хаменеї.
Ця частина звернення фактично є попередженням для таких країн, як Катар, Бахрейн, Кувейт або Саудівська Аравія, де розміщені ключові об’єкти американських військ.
Паралельно Іран уже здійснює удари по американських цілях у регіоні за допомогою ракет і безпілотників. Частина цих атак була спрямована на військові бази, але деякі також зачепили цивільну інфраструктуру.
Експерти з іранської політики звертають увагу на ще одну важливу деталь. Тон заяви нового лідера значно жорсткіший, ніж у його батька.
Аналітик Гамідреза Азізі з Німецького інституту міжнародних і безпекових справ зазначає, що новий аятола говорить значно пряміше про військову стратегію.
«Він одразу переходить до суті. Це багато говорить про напрямок, у якому рухається система», — сказав експерт.
Водночас деякі аналітики припускають, що текст заяви міг бути підготовлений іншими впливовими фігурами іранського політичного істеблішменту. У такому разі документ відображає не лише позицію самого Хаменеї, а й колективне рішення керівництва Ісламської Республіки.
Але незалежно від того, хто саме формулював текст, його зміст демонструє головне: Тегеран не планує компромісів у найближчій перспективі.
Судячи з сигналів нового верховного лідера, Іран має намір поєднати військовий тиск, регіональну ескалацію та економічний вплив через енергетичні ринки.
Для глобальної політики це означає, що війна, яка почалася наприкінці лютого, може перерости у значно ширшу кризу — із наслідками для безпеки Близького Сходу, міжнародної торгівлі та світової енергетики.
