Балтійське море, яке після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО багато хто назвав "внутрішнім озером Альянсу", поступово стає ареною нових гібридних загроз. Протягом останніх років інфраструктурні атаки Росії, а подекуди й Китаю, набули регулярного характеру, ставлячи під сумнів здатність НАТО захищати свої території та критичну інфраструктуру.
Пошкодження кабелів: технічна несправність чи цілеспрямована атака?
25 грудня 2024 року Балтійське море стало свідком чергової диверсії. Було розірвано підводний кабель електроживлення Estlink 2 та чотири телекомунікаційні лінії між Фінляндією, Естонією й Німеччиною. У результаті цієї атаки порушилися енергетичні та телекомунікаційні зв’язки між країнами.
Розслідування фінської влади виявило, що танкер Eagle S, частина "тіньового флоту" Росії, тягнув якір морським дном, завдаючи шкоди підводним кабелям. Судно було арештоване в порту Кілпілахті, а восьмеро членів екіпажу — під підозрою. Важливо зазначити, що на борту танкера виявили шпигунське обладнання, яке могло використовуватись для моніторингу кораблів НАТО.
Передісторія атак
Подібні диверсії у Балтійському морі відбувалися й раніше.
- У листопаді 2024 року пошкодили кабелі зв’язку між Литвою, Швецією, Фінляндією та Німеччиною.
- У жовтні 2023 року об’єктом атаки став трубопровід Balticconnector між Естонією та Фінляндією.
- У січні 2022 року схожий інцидент стався з кабелями між Норвегією та архіпелагом Шпіцберген.
Ці випадки є частиною стратегії Росії із підриву стабільності регіону, використовуючи недосконалості у захисті підводної інфраструктури.
Стратегічне значення Балтійського моря
Балтійське море — важливий регіон для міжнародної торгівлі й енергетики. Тут здійснюється 15% світових вантажних перевезень та 80% нафтового експорту Росії. Ці доходи — основне джерело фінансування російської військової машини.
НАТО, прагнучи зміцнити свій вплив, створило в травні 2024 року Морський центр з безпеки критичної морської підводної інфраструктури в Британії. Проте на практиці жорстких заходів проти агресорів досі не було, що дозволяє Росії й Китаю продовжувати атаки.
Чому НАТО не діє рішуче?
Проблема полягає у складності технічного моніторингу підводної інфраструктури. За словами адмірала Дідьє Малетера, мережі підводних кабелів не створені для захисту від гібридних атак. Хоча НАТО посилює патрулювання, цього недостатньо для швидкого реагування на такі загрози.
Ситуацію ускладнює те, що подібні атаки часто маскуються під випадкові технічні несправності чи штормові явища. Наприклад, Китай заперечував причетність свого контейнеровоза Newnew Polar Bear до пошкодження трубопроводу Balticconnector, пояснюючи це штормом. Проте слідчі знайшли якір судна, що став причиною інциденту, біля пошкодженого об’єкта.
Економічні санкції як відповідь
Одним із заходів стримування є розширення економічних санкцій проти "тіньового флоту" Росії. Британія у 2024 році наклала санкції на 50 суден, які Москва використовує для обходу ембарго на нафту. Однак ці заходи поки що мають обмежений ефект, адже "тіньовий флот" Росії налічує понад тисячу суден, а їхній ремонт і модернізація тривають за рахунок доходів від експорту нафти.
Чи можлива велика війна?
Атаки на критичну інфраструктуру НАТО у Балтійському морі демонструють готовність Росії та Китаю до агресивних дій. Вони випробовують Альянс на слабкість, перевіряючи його здатність реагувати на нові виклики.
Хоча НАТО збільшує військову присутність і проводить масштабні навчання, таких заходів недостатньо. Експерти попереджають, що без жорстких дій і посилення захисту підводної інфраструктури Балтійське море може стати новим театром великої війни.
Висновок
Диверсії у Балтійському морі вказують на систематичний підхід Росії та Китаю до підриву стабільності НАТО. Альянс стоїть перед викликом: необхідно розробити ефективну стратегію захисту підводної інфраструктури, щоб гарантувати безпеку своїх країн-членів і запобігти ескалації конфлікту.
