Ранок у Парижі для співробітників X почався не з модераційних черг, а з візиту поліції. Правоохоронці зайшли до французьких приміщень компанії й зафіксували те, що зазвичай лишається «за екраном»: як працює платформа на місці.
Паралельно прокуратура підвищила тон: власника X Ілона Маска та інших пов’язаних осіб викликають до французьких органів у межах річного розслідування. Це вже не просто листування з регулятором, а процесуальні дії з поліційним супроводом.
Фокус розслідування — сім епізодів, серед яких фігурують кіберзлочини, підозри щодо алгоритмів, а також контентні злочини. Окремо згадують Grok і закиди про поширення заперечення злочинів проти людяності та сексуалізовані deepfake.
За попереднім аналізом Дейком, ключова новина тут навіть не «обшук», а зміна оптики: у Франції регулювання соцмереж дедалі частіше перетворюється на кримінальне право, де відповідальність можуть персоніфікувати — аж до керівництва компаній.
Сама справа стартувала ще в січні 2025 року після скарг, зокрема від політиків, на можливу упередженість алгоритмів і підозри у шахрайському вилученні даних. У липні 2025-го провадження передали поліції, що стало сигналом «серйозної фази».
Далі розслідування «обростало» новими шарами. Reuters описує, що після появи додаткових доказів у 2025-му перелік підозр розширили — зокрема до теми матеріалів сексуального насильства над дітьми та заперечення злочинів проти людяності.
У 2026-му окремим каталізатором стали сексуалізовані deepfake, пов’язані з Grok. Саме штучний інтелект, який має бути «помічником», у цій історії перетворюється на інструмент масового порушення згоди та приватності — і на правову міну для власника X.
Прокурори також ставлять питання про те, чи не послабила платформа власні запобіжники від незаконного контенту, і чи співпрацює вона зі слідством щодо підозрюваних користувачів. Для французької моделі правозастосування це принципово: «платформа має діяти», а не лише «обіцяти».
X у відповідь називає справу політизованою і стверджує, що звинувачення безпідставні та загрожують свободі слова. Це стандартна лінія оборони американських техгігантів у Європі: перевести розмову з комплаєнсу й безпеки в дискусію про цензуру.
Втім, французький контекст жорсткіший за американський. У Франції є кримінальна відповідальність за заперечення Голокосту та низку форм hate speech, а тому «контентні» підозри легше вбудовуються в кримінальну рамку, ніж у США.
На рівні ЄС тиск підсилює Digital Services Act. Єврокомісія у грудні 2025 року оштрафувала X на 120 млн євро за порушення прозорості (зокрема через «синю галочку», рекламну бібліотеку та доступ дослідників).
Важливо розрізняти дві доріжки: DSA — це адміністративна «палиця» з великими штрафами, а французьке розслідування — кримінальна, де ставки підвищуються через обшуки, допити й потенційні персональні наслідки. Разом вони формують «подвійний тиск».
Паралельно Британія відкрила власне провадження: ICO розслідує, як X і xAI обробляли персональні дані у зв’язку з Grok і його здатністю створювати сексуалізовані зображення без згоди, включно з випадками щодо дітей.
Це вже схоже на європейську координацію: різні юрисдикції атакують одну проблему з різних боків — приватність, безпеку дітей, алгоритмічні ризики, незаконний контент. Для X це означає не один «поганий заголовок», а багатофронтову юридичну війну.
Франція має й прецедент персоніфікації відповідальності. У 2024 році там затримували й висували обвинувачення засновнику Telegram Павлу Дурову у справі про злочини, що нібито поширювалися через платформу, — і це стало сигналом індустрії.
Алгоритм у цій історії — не технічна дрібниця, а механізм розподілу уваги. Коли держава розслідує «зловживання алгоритмом», вона фактично заявляє: цифрова стрічка новин — інфраструктура, що може шкодити так само, як небезпечний продукт.
Трансатлантична суперечка лише загострює конфлікт. Після європейських штрафів Вашингтонська риторика дедалі частіше трактує регулювання соцмереж як атаку на свободу слова та фінансовий «податок» на американські компанії.
Для Європи відповідь звучить інакше: захист громадян від дитячої порнографії, deepfake та маніпуляцій — це демократичний обов’язок. Саме тому в Парижі намагаються показати, що «ніхто не вище закону», навіть якщо йдеться про Ілона Маска.
Ризик для платформ очевидний: комплаєнс дорожчатиме, алгоритмічні рішення стануть предметом аудиту, а «побічні продукти» штучного інтелекту — юридичною відповідальністю. І якщо Grok не може гарантувати запобіжники, доведеться або різко обмежувати функції, або готуватися до судів.
Ризик для держав — інший: межа між безпекою і надмірним тиском на свободу слова тонка. Кожен обшук у техкомпанії стає політичним символом, і якщо процедура виглядатиме непрозоро, її використовуватимуть як доказ «європейського авторитаризму».
Тому «золота середина» зараз — у стандартах, які можна перевірити: незалежні аудити алгоритмів, чіткі протоколи протидії контенту сексуального насильства над дітьми, дизайн-запобіжники від deepfake, і зрозумілі канали співпраці зі слідством.
Для України та ширшого регіону ця історія теж має значення: X лишається майданчиком війни наративів і швидких новин. Якщо правила регулювання соцмереж у Європі «ущільняться», зміниться й те, як поширюватиметься інформація про війну, пропаганду та викриття.
Обшук у Парижі — це сигнал, що 2026-й стане роком, коли соцмережі все частіше відповідатимуть не лише перед користувачами, а й перед кримінальними статтями. Ілон Маск може називати це політикою, але у Франції відповідь формулюють коротше: закон.
