Законодавча норма, що обмежує поховання захисників
Офіс військового омбудсмана України звернувся до парламентського комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів із ініціативою змінити законодавство, яке обмежує право на поховання загиблих захисників на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК). Зокрема, йдеться про норму, яка забороняє поховання військових, якщо на день смерті вони мали незняту або непогашену судимість за умисний злочин.
Військова омбудсманка Ольга Решетилова зазначила, що про таку норму раніше не знала і вважає її дискримінаційною. За її словами, життя, віддане на захист Батьківщини, не може ранжуватися залежно від судимості, а норма закону є абсурдною. Це звернення має на меті знайти юридичні шляхи виключення положення зі статті 15-1 закону «Про поховання та похоронну справу».
Правозахисниця ГО «Захист в’язнів України» Анна Скрипка повідомила, що Офіс омбудсмана підтримав позицію громадської організації і офіційно запропонував змінити закон. Вона підкреслила, що питання взяли на контроль, аби закон відповідав принципам справедливості та поваги до пам’яті загиблих.
Ця ситуація підкреслює складність поєднання правових норм та моральних принципів у контексті захисту національних героїв. Законодавча вимога, яка обмежує поховання через судимість, створює серйозні етичні та правові дискусії серед ветеранів, правозахисників та родин загиблих.
У суспільстві ця норма викликала широкий резонанс, адже питання честі та пам’яті загиблих захисників стоїть вище формальних бюрократичних правил. У багатьох випадках сім’ї військових відчувають дискримінацію та моральну несправедливість через такі обмеження.
Реакція та позиція омбудсмана
Ольга Решетилова наголосила, що звернення до парламентського комітету стало необхідним кроком для усунення несправедливості. «Ми звернулися до Комітету Верховної Ради з проханням знайти можливість виключити цей абсурд із закону», – зазначила омбудсманка. Вона підкреслила, що кожен загиблий захисник заслуговує на гідне вшанування, незалежно від юридичного статусу на момент смерті.
За словами Решетилової, нинішня норма не враховує специфіку служби у війську, де героїзм та самопожертва не можуть оцінюватися формальними критеріями. Вона вважає, що закон повинен підтримувати моральні та патріотичні цінності, а не створювати додаткові перешкоди для поховання Героїв.
Правозахисники відзначають, що подібні обмеження можуть мати деморалізуючий ефект на військових та ветеранів, оскільки вони бачать, що навіть смерть на полі бою не гарантує поваги та вшанування. Ініціатива омбудсмана демонструє важливість державної підтримки та відповідальності за пам’ять про загиблих.
Водночас експерти з правових питань підкреслюють, що законодавчі зміни повинні бути максимально чіткими, аби уникнути суперечностей та подальших судових спорів. Це включає не лише зміну формулювання, але й забезпечення відповідних механізмів контролю та виконання нових норм.
Звернення Офісу омбудсмана стало сигналом для суспільства, що пам’ять і повага до загиблих захисників є пріоритетом навіть перед формальними правовими обмеженнями. Це питання моральної та юридичної відповідальності держави перед тими, хто віддав життя за країну.
Судова практика та проблеми НВМК
Передісторія питання пов’язана із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України від 29 січня 2026 року. Суд визнав незаконною передачу земельної ділянки в Мархалівському лісі на Київщині під будівництво Національного військового меморіального кладовища.
Рішення суду викликало критику з боку військових, ветеранів, родин загиблих та патронатних служб. Основний аргумент незадоволених – на території кладовища вже поховані Герої, і обмеження використання земель природно-заповідного фонду створює серйозні проблеми для збереження пам’яті про них.
Наразі на території НВМК поховані 215 захисників і захисниць України. Незважаючи на судові рішення, поховання продовжували здійснюватися відповідно до рішень Касаційного адміністративного суду та внутрішніх регламентів НВМК.
Ця ситуація показує, наскільки складно поєднати судову практику та моральні обов’язки держави перед родинами загиблих. Вона також висвітлює необхідність змін у законодавстві, аби уникнути конфліктів між нормами права та етичними стандартами.
Омбудсмани та правозахисники підкреслюють, що країна має знайти баланс між дотриманням закону і шануванням пам’яті Героїв. Без внесення змін до законодавства виникає ризик, що формальні норми знецінять жертву тих, хто віддав життя за незалежність.
Пропозиції щодо змін законодавства
Звернення Офісу військового омбудсмана пов’язують із доопрацюванням законопроєкту №13693 щодо місць поховання загиблих захисників, зареєстрованого 25 серпня 2025 року. Мета змін – забезпечити рівний доступ до поховання на НВМК незалежно від наявності незнятої судимості.
Правозахисники та омбудсмани пропонують виключити положення статті 15-1 закону «Про поховання та похоронну справу», яке обмежує поховання через судимість. Вони аргументують це тим, що життя, віддане на захист Батьківщини, не може оцінюватися формальними критеріями і заслуговує на найвищу повагу.
Крім того, пропонується створити чіткі механізми контролю за похованнями та забезпечити належне вшанування пам’яті загиблих. Це включає оформлення спеціальних сертифікатів, проведення церемоній та дотримання моральних стандартів у процесі поховання.
Зміни до законодавства також мають усунути ризики суперечностей між судовими рішеннями та практикою поховань. Це дозволить уникнути конфліктів між родинами загиблих, адміністрацією кладовища та державними органами.
На думку експертів, подібні зміни сприятимуть не лише юридичній справедливості, але й зміцненню морального авторитету держави, яка демонструє, що пам’ять про захисників стоїть понад формальні обмеження.
Висновок
Ініціатива Офісу військового омбудсмана та підтримка правозахисників є важливим кроком у напрямку справедливого та етичного вшанування пам’яті загиблих захисників України. Заборона поховання через судимість суперечить моральним принципам та сприймається суспільством як дискримінаційна.
Зміни до закону дозволять усунути конфлікти між формальними нормами та правом на вшанування Героїв, а також забезпечать рівний доступ до Національного військового меморіального кладовища для всіх, хто віддав життя за країну.
Прийняття таких змін стане сигналом для суспільства, що держава цінує героїзм і самопожертву військових, а пам’ять про них є непорушною. Це питання не лише юридичної, а й моральної відповідальності, і його вирішення важливе для збереження історичної справедливості та національної пам’яті.
