Європейська комісія запропонувала відправити місію для огляду української ділянки нафтопроводу «Дружба», який опинився в центрі політичного конфлікту між Києвом і Будапештом. Ідея має суто технічну форму, але її справжня мета — розблокувати затриманий пакет допомоги Україні на 90 мільярдів євро.
Про саму місію публічно заявила речниця Єврокомісії Анна-Кайса Ітконен. За її словами, Брюссель звернувся до України з пропозицією допустити європейських представників до інспекції трубопроводу, однак на момент заяви відповіді від Києва ще не було.
Суть суперечки полягає в тому, що південна гілка «Дружби», якою російська нафта через Україну надходила до Угорщини та Словаччини, не працює від кінця січня після пошкодження, яке Київ пов’язує з російським ударом по енергетичній інфраструктурі. Єврокомісія офіційно визнавала саме такий контекст перебоїв — як наслідок російських атак на енергосистему України.
За оцінкою Дейком, суперечка давно вийшла за межі технічного ремонту. «Дружба» стала важелем, за допомогою якого уряд Віктора Орбана намагається конвертувати енергетичну залежність у політичний торг із Брюсселем і Києвом. Саме тому навіть інспекційна місія виглядає не нейтральним інструментом, а частиною великої гри довкола фінансування України.
Будапешт уже кілька тижнів блокує затвердження кредитного пакета ЄС для України, прямо прив’язуючи свою позицію до відновлення транзиту російської нафти. Про це публічно заявляв глава МЗС Угорщини Петер Сійярто, а прем’єр Віктор Орбан окремо пропонував відправити місію для перевірки стану труби й обіцяв визнати її висновки.
Формально угорська логіка зводиться до того, що Київ нібито затягує ремонт і штучно створює енергетичні труднощі для Угорщини. Українська сторона відкидає ці звинувачення, наполягаючи, що пошкодження є реальним наслідком війни, а відновлення складне з технічного й безпекового погляду. Саме на цьому ґрунті й народилася ідея зовнішньої перевірки.
Єврокомісія намагається втримати баланс між двома ризиками. Перший — не допустити враження, що підтримка України може ставати заручником кожної двосторонньої сварки всередині ЄС. Другий — не загострювати конфлікт з Угорщиною настільки, щоб вона знову використала право блокування в момент, коли Києву потрібне стабільне фінансування на 2026–2027 роки.
Сам пакет на €90 млрд Брюссель представив як основу фінансової стійкості України на два наступні роки. Йдеться не про символічну підтримку, а про макрофінансовий ресурс, який має закрити дефіцити бюджету, підтримати базові функції держави й дати передбачуваність партнерам та ринкам. Тому будь-яке затягування тут має стратегічну ціну.
Паралельно важливо пам’ятати інший факт: сама Єврокомісія після екстреного обговорення з державами-членами заявила, що негайних ризиків для нафтового забезпечення ЄС через зупинку «Дружби» немає. Це означає, що енергетичний аргумент Угорщини є політично вагомим для Будапешта, але на рівні всього Союзу він не виглядає критичною загрозою.
Саме тут і проявляється головна суперечність. Брюссель дедалі послідовніше будує політику скорочення залежності від російських енергоносіїв, тоді як Угорщина й Словаччина залишаються серед небагатьох країн, для яких трубопровідна російська нафта все ще має безпосереднє значення. Через це будь-яка аварія на «Дружбі» автоматично перетворюється на конфлікт не лише про енергію, а й про лояльність спільній лінії ЄС.
Для України в цій історії ризик двоякий. З одного боку, Київ не хоче відкривати свою інфраструктуру для візитів, які можуть бути використані Будапештом у внутрішній або європейській політиці. Недарма український представник уже назвав угорську делегацію «туристами» і дав зрозуміти, що самостійного угорського доступу не буде.
З іншого боку, повна відмова від європейської місії теж має ціну. У такому разі Будапешт отримає додатковий аргумент для продовження вето, а Брюссель — менше простору для посередництва. Тому місія Єврокомісії виглядає для Києва незручною, але потенційно менш шкідливою, ніж затягування великого пакета фінансової підтримки.
Показово, що Єврокомісія не відкинула угорсько-словацьку ідею ще наприкінці лютого, але тепер намагається перехопити ініціативу й надати їй власну рамку. Іншими словами, Брюссель хоче, щоб перевірка «Дружби» була не інструментом Будапешта проти Києва, а механізмом деескалації під європейським контролем.
Політично це ще один тест на те, як ЄС працює в умовах затяжної війни. Чим довше триває російська агресія, тим частіше окремі уряди намагаються обмінювати спільні рішення щодо України на поступки у суміжних сферах — енергетиці, торгівлі, бюджеті чи внутрішній політиці. Історія з «Дружбою» показує, що навіть пошкоджена труба може стати центром великої європейської драми.
Найближчі дні покажуть, чи погодиться Київ на європейський огляд. Якщо так, місія може дати технічний висновок і зняти принаймні частину публічних спекуляцій. Якщо ні, конфлікт майже напевно затягнеться, а Угорщина продовжить використовувати «Дружбу» як аргумент для блокування пакета, який для України є критичним уже не політично, а фінансово.
У підсумку справа не лише в нафтопроводі. Йдеться про те, чи зможе Євросоюз відділити технічні суперечки від стратегічних рішень щодо підтримки України. І якщо для цього Брюсселю справді доведеться посилати місію на стару радянську трубу, то це радше свідчення крихкості європейського консенсусу, ніж сили його процедур.
