Угорщина 11 березня відправила в Україну групу на чолі з держсекретарем з енергетики Габором Чепеком, назвавши її делегацією для перевірки стану нафтопроводу «Дружба» та умов відновлення транзиту. Для Будапешта це мало виглядати як технічна місія, покликана повернути постачання російської нафти.
Але Київ майже відразу зруйнував цей сценарій. Речник МЗС Георгій Тихий заявив, що група угорських громадян в’їхала в Україну за звичайними правилами безвізу, не має офіційного статусу і запланованих офіційних зустрічей, а тому називати її делегацією некоректно.
У цій словесній корекції було значно більше, ніж дипломатична образа. Коли українська сторона називає приїжджих «туристами», вона не просто іронізує, а забирає в Будапешта право виступати інспектором і знімає з поїздки будь-який квазіміжнародний мандат. Це удар по самій рамці угорської ініціативи.
За попереднім аналізом Дейком, історія з «туристами» показує головне: суперечка навколо «Дружби» давно вийшла за межі технічного спору про насосні станції й ремонт. Тепер це конфлікт про суверенітет України, російську нафту, енергетичний шантаж і право Віктора Орбана торгуватися з ЄС за рахунок воєнної інфраструктури сусідньої держави.
Фон для цієї поїздки відомий. Південна гілка нафтопроводу «Дружба», якою російська нафта йшла до Угорщини та Словаччини через Україну, не працює з 27 січня після російського удару по енергетичній інфраструктурі біля Бродів у Львівській області. Київ наполягає: ушкодження серйозні, а ремонт у зоні ризику не може бути миттєвим.
Будапешт натомість просуває іншу версію. Орбан і його уряд твердять, що технічні проблеми вже можна було усунути, а Україна нібито затягує перезапуск транзиту нафти з політичних мотивів. Саме на цій тезі й будується поява Габора Чепека на кордоні та вся риторика про «перевірку фактів».
Однак позиція Єврокомісії істотно слабшає угорський драматизм. 26 лютого Oil Coordination Group констатувала, що негайного ризику для енергетичної безпеки немає: Угорщина і Словаччина використали частину стратегічних запасів і наростили альтернативні постачання через хорватський маршрут Adria.
Саме це — найнеприємніший для Будапешта факт. Якщо Єврокомісія офіційно каже, що кризи постачання зараз немає, то історія про «екстрене спасіння» перетворюється на політичну кампанію. Тобто Угорщина сперечається не стільки за фізичне виживання ринку, скільки за збереження вигіднішого каналу доступу до російської нафти.
Тому Орбан і піднімає ставки на інших майданчиках. Угорщина вже погрожувала блокувати пакет допомоги Україні на 90 мільярдів євро, прив’язуючи своє вето до відновлення «Дружби». Таким чином нафтопровід, російська нафта і європейська фінансова підтримка України зливаються в один інструмент торгу.
Паралельно Словаччина також загострила лінію тиску. AP повідомляло про зупинку аварійних поставок електроенергії в Україну на тлі спору, а Брюссель фіксує, що і Братислава, і Будапешт намагаються перевести суперечку з енергетики у площину ширшого політичного примусу. Це вже не просто транзит нафти, а торг безпекою.
Володимир Зеленський у відповідь зайняв максимально прямолінійну позицію. Він заявив, що волів би взагалі не ремонтувати «Дружбу», бо цей маршрут допомагає транспортувати російську нафту до Центральної Європи, а сам ремонт ускладнюється безпековими умовами та постійною загрозою нових ударів.
Ще важливіше інше: Зеленський окремо наголосив, що Україна не отримувала належним чином оформленого запиту ЄС на інспекцію. Тобто угорська місія в Києві від самого початку опинилася в підвішеному стані: вона голосна політично, але слабка процедурно. Саме тому формула «туристи» виявилася такою болючою для Будапешта.
На це накладається і зовнішній контекст. Війна на Близькому Сході підняла ціни на нафту, а Орбан намагається використати нову нервозність ринку як додатковий аргумент на користь негайного запуску «Дружби». Але дорожча нафта не змінює базової реальності: пошкодження спричинила Росія, а не Україна.
Саме тому поїздка Чепека виглядає радше політичним театром, ніж інженерною місією. Якщо у сторін немає погодженого статусу, доступу, формату роботи й спільного мандата, то візит не встановлює факти, а лише виробляє інформаційний ефект для внутрішньої аудиторії Угорщини напередодні виборчого загострення.
Брюссель у цій ситуації опинився між двома незручними цілями. З одного боку, Єврокомісія зацікавлена зняти блокування рішень щодо України і тому позитивно оцінювала саму ідею fact-finding mission. З іншого — вона вже зафіксувала відсутність негайної загрози поставкам і не може прямо виступати адвокатом збереження російської нафти в ЄС.
Додатковий парадокс у тому, що сама Європа давно штовхає регіон до відмови від російських енергоносіїв. За оцінкою Єврокомісії, альтернативний маршрут через Adria вже працює, хоча й дорожчий та політично менш комфортний для MOL і уряду Орбана. Отже суперечка точиться не лише про ремонт, а й про небажання остаточно вийти з російської енергетичної логіки.
Тому українська відповідь про «туристів» має ще один змістовий рівень. Вона показує, що Київ не хоче легітимізувати будь-яку перевірку, яка в підсумку може бути використана як доказ на користь поновлення транзиту російської нафти без ширшого політичного рішення ЄС. Суверенітет тут поставлено вище за комфорт Угорщини і Словаччини.
Найімовірніше, далі боротьба зміститься з українського кордону назад у Брюссель. Саме там вирішуватиметься, чи зможе Орбан і надалі поєднувати нафтопровід «Дружба», пакет допомоги Україні, санкції проти Росії та внутрішню передвиборчу мобілізацію в один механізм тиску. Поїздка Чепека це не розв’язала — вона лише оголила справжню суть конфлікту.
