Президент Білорусі Олександр Лукашенко, який перебуває при владі з 1994 року, знову "переміг" на президентських виборах, набравши, за офіційними даними, понад 86% голосів. У той час як державні ЗМІ називають вибори "тріумфом демократії", опозиція і міжнародна спільнота вважають їх фарсом.
Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська, яка перебуває у вигнанні з 2020 року, заявила:
"Не називайте це виборами. Це вистава, створена для того, щоб Лукашенко залишався при владі за будь-яку ціну".
На відміну від попередніх виборів, коли Тихановська змогла кинути виклик Лукашенку, цьогорічні були строго контрольовані. Усі опоненти президента були або ув’язнені, або у вигнанні, а решта кандидатів — представники лояльних до влади партій. Їхні заяви про "чесну перемогу Лукашенка" лише підтвердили контрольованість процесу.
Контекст виборів: репресії та монополія влади
Після масштабних протестів у 2020 році, які спалахнули через фальсифікації на виборах, Лукашенко значно посилив репресії. Сотні активістів, журналістів та опозиціонерів опинилися за ґратами. ЗМІ, які не підтримували владу, були закриті, а будь-які прояви інакодумства придушуються силовими методами.
Відсутність свободи слова і незалежної преси зробили цьогорічні вибори передбачуваними. Опозиція була вимушена діяти з-за кордону. У той час як Лукашенко проводить свої зустрічі з виборцями в обмеженому колі, Тихановська організовувала мітинги у Варшаві, закликаючи міжнародну спільноту не визнавати результати виборів.
Роль Росії: союзник чи патрон?
Білорусь залишається найближчим союзником Росії, і Лукашенко постійно демонструє лояльність до Москви. Російські війська використовували територію Білорусі як плацдарм для вторгнення в Україну у 2022 році. Проте сам Лукашенко відмовляється відправляти білоруські війська на фронт, прагнучи уникнути прямої участі в конфлікті.
Лукашенко регулярно зустрічається з Володимиром Путіним, і ці стосунки є важливим фактором його політичного виживання. Однак залежність Білорусі від Росії також робить країну вразливою перед зовнішнім тиском. Економічні санкції, запроваджені через підтримку російської агресії, значно послабили білоруську економіку.
Санкції та економічні виклики
Економіка Білорусі потерпає від санкцій, запроваджених Заходом. За даними опитування Chatham House, лише 11% білорусів задоволені станом економіки. Попри це, Лукашенко намагається підтримувати свій імідж "захисника стабільності". Напередодні виборів він підписав указ про підвищення пенсій на 10%, що стало спробою продемонструвати турботу про населення.
Однак невдоволення зростає. Білоруси все частіше критикують економічну залежність від Росії та низький рівень життя. Водночас санкції ускладнюють можливість отримання допомоги з боку західних країн.
Реакція міжнародної спільноти
Європейський Союз та Сполучені Штати Америки назвали вибори нелегітимними. Голова європейської дипломатії Кая Каллас наголосила, що вибори "не були ані вільними, ані справедливими".
Натомість спостерігачі з країн Африки та деяких правих партій Європи підтримали вибори, назвавши їх "демократичними". Подібні заяви, зроблені представниками маргінальних політичних сил, лише підкреслюють ізоляцію Білорусі на міжнародній арені.
Росія, зі свого боку, привітала Лукашенка з перемогою, що свідчить про подальше зміцнення союзницьких відносин між країнами.
Політичні в’язні: жести чи щирість?
Напередодні виборів Лукашенко оголосив про помилування кількох політичних в’язнів. Проте ця ініціатива сприймається як спроба покращити імідж перед Заходом і досягти послаблення санкцій.
Серед помилуваних були і громадяни США, що дало змогу Лукашенку заявити про "гуманність" своєї політики. Водночас основні опозиційні лідери, включаючи Сергія Тихановського, залишаються за ґратами.
Білорусь під владою Лукашенка: майбутнє
Після 29 років при владі Лукашенко продовжує зміцнювати свій контроль, але виклики залишаються. Внутрішнє невдоволення, економічна криза та ізоляція на міжнародній арені ставлять під сумнів довговічність його режиму.
Опозиція сподівається, що зміни можуть прийти через посилення міжнародного тиску та поступове вичерпання ресурсів режиму. Але на сьогодні Лукашенко залишається одним із символів авторитаризму в сучасній Європі.
Його влада тримається на страху, репресіях і підтримці Кремля. Проте історія свідчить, що жоден диктатор не залишається при владі вічно.
