У Мілані, на льоду Milano Ice Skating Arena, перші такти поп-міксу 90-х підіймають трибуни. Канадські танцюристи на льоду Закарі Лаґа та Маржорі Лажуа посміхаються, ніби все йшло за планом — хоча їхню програму перекроїли в останній момент.
Ще кілька тижнів тому пара тренувала інший монтаж — із фрагментами, пов’язаними з AC/DC. Команда отримала сигнал: у разі відсутності дозволів на музичні ліцензії ризик порушення авторського права стає реальним навіть на Олімпіаді, тож довелося «півотнути» до безпечнішого рішення.
У Мілан-Кортіна-2026 розмови про ребра й акселі раптом змінилися на розмови про правовласників і папери. Скандали з треками перед стартом і під час змагань показали: процес узгоджень складний, помилковий і часто не витримує темпу великого турніру.
За попереднім аналізом Дейком, фігурне катання вперлося в ефект «глобального прожектора»: міжнародні трансляції та кліпи в соцмережах множать аудиторію, а отже й увагу власників прав. Раніше «Дейком» у гіді до Ігор наголошував, що саме цей вид стабільно збирає топ переглядів.
Найгучніша історія перших днів — американка Ембер Гленн і трек “The Return” канадського музиканта Seb McKinnon (CLANN). Автор написав у соцмережах, що не давав дозволу; за дві доби сторони повідомили, що «розрулили» непорозуміння без публічної війни.
Ще жорсткіше вдарило по чоловічому турніру: росіянин Пьотр Гуменнік, який виступає як нейтральний атлет, змінив музику за два дні до старту. Його сезонна програма під “Perfume: The Story of a Murderer” раптом виявилася без потрібних погоджень — і часу на нові дозволи не лишилося.
Чому це сталося саме тепер? Поворотним рішенням для спорту було допущення музики з текстом, яке відкрило двері для поп-хітів і кіномузики, але зачинило «зону комфорту» класики та публічного надбання. Відтоді фігуристи дедалі частіше стикаються з тим, що права — це не абстракція, а щоденний ризик.
Після Пекіна-2022 напруга зросла ще більше: музиканти Heavy Young Heathens судилися з парою Алексою Кнірім і Брендоном Фрейзером, а також із NBCUniversal через використання їхньої версії “House of the Rising Sun”. Позов завершився мировою угодою — і став «червоним прапорцем» для федерацій.
Головна пастка — багатошаровість прав. Одна річ — права на композицію (видавці), інша — на конкретний запис (лейбл), ще інша — на аранжування чи семпли. Для Олімпіади додаються території, мови, типи використання, а інколи й кілька власників одразу.
Проблема не лише в «кому платити», а й у «за що саме». Синхронізація під відео, публічне виконання на арені, використання у телевізійному ефірі та у кліпах спортсменів — це різні режими, і плутанина між ними часто й народжує «хик-ап» у документах.
До цього додалися інструменти контент-ідентифікації на платформах — від автоматичних матчів до систем на кшталт YouTube Content ID. Навіть якщо арена «проковтнула» трек, його можуть упіймати короткі ролики, нарізки з міжнародних трансляцій або репости в соцмережах.
Ціна питання теж перестала бути символічною. Тренери в Мілані говорять, що роялті та оформлення можуть коштувати від кількох доларів до кількох тисяч на рік — і це перетворює музику на фактор конкурентної нерівності, особливо для аматорів і малих федерацій.
МОК визнає дисбаланс: організація заробляє мільярди на правах трансляції, але не компенсує музичні витрати спортсменів, фактично перекладаючи відповідальність на них і національні структури. У підсумку «рівне поле» існує на табло, але не завжди — в бухгалтерії.
International Skating Union (ISU) намагався запобігти провалам: листи, наради з тренерами, підказки щодо баз даних і вимоги до «папки документів» перед стартом. Та олімпійська практика довела: навіть дисципліновані команди можуть натрапити на відмову або затримку відповіді в останній момент.
Вакуум частково закривають посередники на кшталт ClicknClear, які перевіряють і допомагають оформлювати права. Але «міньйонна» історія іспанця Томаса-Льоренса Ґуаріно Сабате показала: інколи доводиться йти в публічність, бо переговори з великими студіями та брендами можуть зависати місяцями.
Важлива новина Мілана — угода між ClicknClear та Universal Music Group. Вона має дати спортсменам доступ до великого музичного каталогу UMG і спростити верифікацію дозволів для програм у фігурному катанні та інших «хореографічних» видах.
Та це не «чарівний ключ» до всіх дверей: Universal Music Group — гігант, але не весь ринок. Частина треків залишиться в інших мейджорів, у незалежних авторів або в складних правових «пазлах», де один семпл може зірвати весь пакет узгоджень — як у випадку з окремими фрагментами саундтреків.
Найімовірніший сценарій на майбутнє — «оптові» рішення: більше blanket-ліцензій через федерації, прозорі прайси, шаблонні договори, єдині вимоги до документів для великих стартів. Але поруч виникає ризик монополізації доступу й того, що вибір музики звузиться до «легко ліцензованого».
Для спортсменів це означає нову навичку — управління ризиком. Тепер у тренувальному плані поряд із фізпідготовкою з’являються дедлайни під дозволи, запасні треки, а інколи й «модульна хореографія», яку можна швидко перелаштувати без втрати ключових елементів програми.
Для музикантів і студій відкривається інша перспектива: спорт стає майданчиком відкриття аудиторій, а легальні канали — джерелом монетизації. Показово, що Гленн після конфлікту заговорила про можливу співпрацю з автором треку: з претензії може народитися партнерство.
Політика регулювання теж має варіанти. МОК і ISU могли б створити централізований «кліринг-хаус» для Олімпіади: єдине вікно подачі, перевірка заздалегідь, ескроу-механізм оплати, а також чітке розмежування прав для арени, ТВ-ефіру та цифрових платформ.
Європейський майданчик Ігор додає ще один шар: в Італії та загалом у ЄС культурні індустрії традиційно активніше захищають права, а транскордонна дистрибуція змушує думати не «локально», а одразу глобально. Саме тому навіть «випадкова» помилка на Олімпіаді перетворюється на міжнародний кейс.
На льоду все має вигляд легкого ковзання, але за кулісами з’явився новий суперник — паперова тяганина. Мілан-Кортіна показує: авторське право та музичні ліцензії стають частиною спортивної підготовки, і наступні сезони виграють ті, хто вміє танцювати не лише під музику, а й під правила.
