Злочини проти цивільного населення в Судані отримали новий міжнародний резонанс після заяви ООН про необхідність негайного розслідування масових убивств і сексуального насильства в Дарфурі. Правозахисники наголошують, що громадянська війна набирає руйнівних масштабів, а міжнародна спільнота надто повільно реагує на гуманітарну катастрофу.
Під час спеціальної сесії Ради з прав людини у Женеві представники ООН окреслили обсяг злочинів, які здійснили бойовики РСФ при захопленні міста Ель-Фашер. Вісімнадцятимісячна облога, масовані обстріли та повне блокування доступу до їжі спричинили масштабні жертви серед цивільних, багато з яких помирали від голоду та відсутності медичної допомоги.
Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк заявив, що трагедія в Ель-Фашері була прогнозованою, але світові лідери не змогли вжити превентивних заходів. За його словами, політичні інтереси часто переважали над обов’язком захисту людей, що призвело до чергової хвилі масових убивств і примусових виселень.
Після падіння Ель-Фашеру сили РСФ почали наступ у регіоні Кордофан, створюючи ризик повторення сценарію з повним оточенням та голодом. Експерти РНПЛ наголошують, що тактика системного блокування гуманітарної допомоги стає частиною стратегії РСФ, спрямованої на послаблення позицій урядових військ шляхом знищення цивільного населення.
Рада ООН ухвалила рішення передати додаткові повноваження місії з розслідування, яка вже працює в Судані, щоб встановити винних у найтяжчих злочинах. У резолюції зазначено, що в Ель-Фашері відбувалися етнічно мотивовані вбивства, масові зґвалтування, катування та страти. Окремо підкреслено випадок, коли бойовики РСФ убили 460 людей у пологовому будинку.
Представниця фактфайндингової місії Мона Рішмаві заявила, що значні території перетворилися на «зону злочину», де цивільні повністю позбавлені захисту. Вона підкреслила, що блокування постачання харчів у Кордофані вже призводить до голоду, створюючи ризики повторення катастрофи масштабу Ель-Фашеру.
Незважаючи на тяжкість фактів, Судан виступив проти окремих положень резолюції, зокрема щодо розширення діяльності місії. Постійний представник Судану при ООН визнав відповідальність РСФ за злочини, але заявив, що урядові сили також необґрунтовано опинилися під підозрою міжнародних структур.
Рада ООН закликала до негайного припинення вогню, створення гуманітарних коридорів і допуску міжнародних організацій до постраждалих районів. Нині війна спричинила найбільшу гуманітарну кризу у світі: 14 мільйонів людей були змушені залишити домівки, а майже 400 тисяч перебувають на межі голоду.
Водночас людські права організації розкритикували Раду ООН за відсутність прямої згадки про Об’єднані Арабські Емірати, яких розвідка і дипломати звинувачують у постачанні зброї РСФ. За словами Human Rights Watch, замовчування ролі зовнішніх гравців позбавляє резолюцію реальної сили та не дозволяє ефективно припинити конфлікт.
ОАЕ, своєю чергою, заперечують звинувачення та заявляють про підтримку створення цивільного уряду, не пов’язаного з воюючими сторонами. Представник Еміратів у Женеві наголосив, що винні у воєнних злочинах повинні відповідати «без винятків», але утримався від пояснень щодо повідомлень про постачання дронів та боєприпасів.
Попри домовленості РСФ про готовність до перемир’я, немає жодного підтвердження, що суданські військові також погодилися на припинення вогню. Армійське командування заявляє, що не припинить бої, доки РСФ не складе зброю повністю — умова, яку бойовики не розглядають.
Фолькер Тюрк закликав передати ситуацію в Судані до Міжнародного кримінального суду, наголошуючи, що без реального механізму покарання злочини продовжуватимуться. За його словами, «всі сторони мають знати, що за ними спостерігають, і правосуддя неодмінно буде встановлено».
Однак місія з розслідування стикається зі значною нестачею фінансування і персоналу. Правозахисники наголошують, що без додаткових ресурсів місія не зможе здійснити повноцінний збір доказів, а це створить ризик безкарності за найтяжчі злочини проти цивільних.
Суданська громадянська війна дедалі більше перетворюється на конфлікт регіонального масштабу, де внутрішні політичні протиріччя підсилюються зовнішнім втручанням. Експерти наголошують, що лише консолідований тиск міжнародної спільноти може примусити сторони до реальних переговорів та гарантувати доступ гуманітарної допомоги.
Поки цього не сталося, цивільні продовжують нести основний тягар насильства, а масштаби голоду й примусових виселень у Судані зростають. Ель-Фашер став символом трагедії, але без рішучих дій ООН і глобальних акторів таких «чорних точок» на карті країни буде дедалі більше.
