Попри сучасну моду на комфорт і демократичність, опера Ла Скала в Мілані вирішила нагадати, що культура вимагає певного рівня поваги — й зовнішній вигляд тут не виняток. Хоча піджаки й краватки більше не обов’язкові, шльопанці, майки та короткі шорти — під забороною.
Квитки на вистави тепер чітко попереджають: глядачі, які не дотримуються дрескоду, не будуть допущені до зали, а гроші за квитки не повернуть. У фоє театру встановлено таблички, які закликають одягатися з повагою до театру.
Як пояснив представник Ла Скала Паоло Безана, для того, аби не виключати нікого, слід усе ж установити мінімальні правила. Це — спроба знайти баланс між традицією та відкритістю до нової аудиторії.
Ла Скала не єдиний театр у Європі, що опинився на межі стилістичної дилеми. Багато європейських опер намагаються зберегти вишуканість досвіду, одночасно залучаючи молодше покоління.
Редактор Opera News Джон Аллісон зазначив, що для більшості людей опера — це особлива подія. А отже, дрескод має сенс. Водночас критик Ендрю Меллор вважає, що єдине, що має значення на сцені — це костюми артистів.
Інші підкреслюють елемент поваги. Музичний критик Die Welt Мануель Бруг заявив, що опера — це не пляж, але при цьому не проти джинсів, якщо вони охайні.
Інші європейські театри підходять до питання по-різному. Наприклад, Віденська опера може не допустити глядачів у шльопанцях або майках. Royal Opera House в Лондоні просить лише прикрити ноги й торс та уникати образливих написів.
Навіть фестиваль Глайндборн, який раніше асоціювався з чорними краватками, зараз заявляє: жодних правил, але про всяк випадок варто взяти теплий одяг — британська погода не передбачувана.
Берлінська Staatsoper хоч і не має чітких вимог до вбрання, наголошує: мистецтво заслуговує на повагу, яка може проявлятися і в зовнішньому вигляді.
У США ж навпаки — Метрополітен-опера в Нью-Йорку перетворилась на подіум. Її сторінка Last Night at the Met в Instagram прославляє оригінальні образи гостей.
Авторка книги про оперу Вів’єн Швайцер жартує, що справа не лише у стилі — просто в Америці працює кондиціонер. У багатьох європейських театрах улітку спекотно, тож легкий одяг — це питання виживання.
До речі, сама Ла Скала відмовилась від костюмів і краваток ще влітку 2015 року, коли Мілан приймав Експо. Як згадує Безана, ще тоді люди дедалі частіше ігнорували вимоги.
Проте, як зазначено в нещодавній публікації театру у Facebook, стандарти знову впали. Автор гіду для глядачів Альберто Маттіолі написав: «В Італії правила не скасовуються. Вони просто випаровуються».
Ла Скала має особливу проблему — сюди щодня приходять туристи, часто після виснажливих прогулянок містом. Багато хто потрапляє сюди вперше й навіть не знає, чого очікувати.
Колишній художній керівник театру Домінік Мейє, який очолював театр до початку 2025 року, каже, що не хотів нікого обмежувати. Він згадує, як у молодості в Парижі був «бідним, але чистим» і любив оперу.
Одного разу жінка, побачивши його, сказала: «Не знала, що робітникам дозволяють ходити до театру». Цей випадок залишився в пам’яті на все життя.
Мейє вважає, що якщо людина любить оперу й музику, то немає значення, наскільки дорогий її одяг. Головне — щире захоплення мистецтвом.
Утім, для тих, хто не встиг підготуватися до дрескоду, є й альтернатива — стюарди можуть порадити, куди піти за новим вбранням.
За словами Безани, більшість глядачів одягаються належно. Набагато більшою проблемою стало використання мобільних телефонів під час вистав.
«Не варто думати, що натовпи приходять до Ла Скала в білизні», — написав він. «Йдеться про 0,05% — менше однієї людини за вечір».
І додав: «Нам не потрібна революція. Лише невелика корекція».
