Андрій Єрмак роками був не просто керівником Офісу президента. Він був політичним фільтром, переговорником, розпорядником доступу до Володимира Зеленського і людиною, через яку проходила значна частина рішень воєнної держави. Його влада не потребувала виборчого мандата, бо трималася на близькості до президента.
Тепер ця близькість стала політичним тягарем. Колишній найвпливовіший менеджер Зеленського опинився в центрі корупційної справи, яка поєднує обвинувачення у відмиванні мільйонів доларів, елітну забудову під Києвом, сліди скандалу в енергетичному секторі й майже гротескний епізод із гадалкою, яку слідство пов’язує з політичними консультаціями.
Єрмак категорично відкидає звинувачення. Але сама історія вже вийшла за межі кримінального провадження. Вона стала тестом для української влади, антикорупційних інституцій і суспільної терпимості до привілеїв у країні, яка одночасно воює, просить допомоги в союзників і декларує рух до Європейського Союзу.
За оцінкою Дейком, справа Єрмака небезпечна для Зеленського не тому, що напряму доводить його причетність. Такого висновку немає. Небезпека в іншому: вона повертає старе питання про те, як люди з найближчого президентського кола могли накопичувати вплив, гроші й неформальні можливості настільки довго.
Падіння почалося восени, коли після обшуків у його домі та офісі Єрмак подав у відставку. Для людини, яка майже шість років була постійною тінню президента, це виглядало різко й безповоротно. Зеленський швидко дистанціювався від колишнього соратника, намагаючись не дозволити скандалу поглинути державний порядок денний.
Але корупційні справи в українській політиці рідко зникають після першої відставки. Вони тягнуться за президентами, повертаються через витоки, судові засідання, нові деталі й внутрішню боротьбу еліт. Єрмак знову опинився в центрі уваги після арешту і застави, яку, за українськими повідомленнями, довелося збирати через прихильників.
Роками пан Єрмак був повсюдною присутністю поряд із паном Зеленським — Гліб Гаранич
Сума застави — близько 3,5 мільйона доларів — стала окремим символом. Колишній сірий кардинал, який ще недавно здавався одним із найсильніших людей країни, був змушений публічно шукати гроші для виходу з-під варти. Це рідкісний момент, коли політична вертикаль раптом показує свою людську й фінансову вразливість.
Після внесення застави Єрмак носить електронний браслет і не може залишати Київ без дозволу слідчих. Його захист наполягає, що він виконує процесуальні умови й продовжує юридичну допомогу людям, які постраждали від війни. Але будь-яка його поява тепер читається не як повернення політичного гравця, а як частина судової драми.
Найбільший суспільний резонанс викликала навіть не забудова, а твердження прокурорів про консультації з астрологинею щодо важливих політичних рішень. У телефоні Єрмака, за версією обвинувачення, її контакт був записаний як «Veronika Feng Shui Office». Для країни під ракетними ударами така деталь прозвучала майже як образа раціональності влади.
Парламентська реакція була емоційною. З’явилися ініціативи щодо заборони окультних послуг, а саму жінку спробували викликати на комісію. Вона публічно стала на захист Єрмака, назвавши справу вигідною тим, хто хоче підірвати позиції Зеленського. Так кримінальне провадження отримало ще й абсурдний політичний театр.
Проте за цією театральністю стоїть серйозніший сюжет. Україна веде війну за виживання і водночас мусить доводити союзникам, що її інституції не є декоративними. Антикорупційна вертикаль — НАБУ, САП, суди, парламентський контроль — стала не менш важливою для європейського майбутнього, ніж військова стійкість на фронті.
Саме тому арешт Єрмака можна прочитати двояко. Для критиків Зеленського це доказ того, що президент роками допускав надмірну концентрацію влади в руках неформального менеджера. Для прихильників української державності — доказ того, що навіть найнаближеніші до президента люди можуть опинитися перед слідством.
Ця подвійність визначає реакцію суспільства. Українці хочуть справедливості, але не хочуть політичного обвалу в момент екзистенційної війни. Вони готові підтримувати Зеленського як верховного головнокомандувача, але це не означає, що вони забудуть скандали після повернення виборів.
Виборча пауза, спричинена воєнним станом, лише відкладає політичний рахунок. Конституція не дозволяє проводити вибори під час воєнного стану, але це не скасовує пам’ять виборців. Після війни питання корупції в найближчому оточенні президента майже напевно стане одним із центральних у внутрішній політиці.
Для Зеленського справа Єрмака небезпечна ще й тому, що вона б’є по його первинному образу. Він прийшов до влади як антисистемний кандидат, який обіцяв зламати старі правила, прибрати кулуарність і повернути державу громадянам. Тепер найгучніший корупційний скандал стосується саме тієї внутрішньої кухні, яка мала стати іншою.
Водночас момент для президента не найгірший. Українська армія утримує фронт, далекобійні удари по російській інфраструктурі повернули Києву частину ініціативи, європейська підтримка посилилася, а увага суспільства щодня прикута до російських атак, браку перехоплювачів і виживання міст.
На цьому тлі «Veronika Feng Shui Office» не стала головною темою країни. Люди в Києві більше думають про повітряні тривоги, системи Patriot, нічні вибухи й те, чи вистачить Україні ракет проти балістики. Але саме така відкладена увага робить корупційні справи небезпечними: вони не зникають, а накопичуються.
Єрмак довго був втіленням воєнної централізації влади. Для одних — необхідної, бо країна потребувала швидких рішень. Для інших — небезпечної, бо неформальний центр міг підміняти інституції. Тепер його справа стала перевіркою того, чи здатна держава повернути впливових людей у рамки закону без руйнування власної керованості.
Пан Зеленський скасував ініціативу щодо нейтралізації антикорупційних органів після вуличних протестів минулого літа — Брендан Гоффман
Українська демократія під час війни існує в режимі постійного компромісу. Вона обмежена воєнним станом, але не скасована. Вона терпить концентрацію влади, але реагує на спроби послабити антикорупційні органи. Вона підтримує президента, але не дає йому повного імунітету від суспільного контролю.
Минулорічні протести проти спроб обмежити незалежність антикорупційних інституцій показали, що українське суспільство не готове обміняти правосуддя на воєнну дисципліну. Це важливий сигнал і для влади, і для партнерів: боротьба з корупцією в Україні не є зовнішньою вимогою Брюсселя, а внутрішнім запитом громадян.
У цьому сенсі справа Єрмака може не лише шкодити, а й посилити Україну — якщо буде доведена до кінця чесно, без політичної помсти і без ручного гальмування. Бо справжня інституційна зрілість полягає не у відсутності скандалів, а в здатності розслідувати їх незалежно від прізвищ.
Для Росії такі історії завжди є подарунком для пропаганди. Москва намагатиметься показати Україну як корумповану державу, недостойну підтримки. Але різниця між демократією і авторитарною системою саме в тому, що в першій скандал стає предметом суду, парламенту й суспільного контролю, а в другій — зникає разом із тими, хто ставить питання.
Єрмак ще повернеться до суду. Можливо, з’являться нові докази, нові пояснення, нові свідки й нові політичні інтерпретації. Можливо, історія з гадалкою залишиться лише химерною деталлю великої справи. Але головне питання вже сформульоване: чи може воєнна держава карати своїх найвпливовіших людей, не втрачаючи здатності воювати.
Для Зеленського це один із найскладніших тестів зрілості влади. Йому потрібно одночасно зберегти єдність, не втручатися в слідство, не дозволити скандалу знищити довіру союзників і не виглядати президентом, який не бачив того, що відбувалося поруч. У війні з Росією це не другорядна проблема. Довіра теж є ресурсом оборони.
