Впродовж десятиліть Париж визначався кільцевою дорогою Периферік. Усередині — романтичне місто, відкрите для туристів і мистецтва. За межами — banlieue, асоційоване з кризовими районами, бідністю та заворушеннями. Але тепер ця межа зникає. Париж став поліцентричним, а його східні й північні передмістя перетворилися на нову арену культури й економіки.
Канал Урк, який колись асоціювався зі сміттям та промзонами, тепер став серцем нової урбаністики. Тут відкриваються ресторани, бари, арт-простори. Люди гуляють набережними, займаються спортом і рибальством. Для мешканців і туристів це місце символізує інший Париж — відкритий, зелений, сучасний.
Парламентська ініціатива об’єднала столицю з 130 комунами, утворивши Greater Paris Metropolis. Населення зросло до семи мільйонів, а метою стало руйнування соціальних та економічних бар’єрів. У центрі змін — масштабний транспортний проєкт Grand Paris Express, що поєднує місто з banlieue.
Олімпійські ігри у Франції стали моментом, коли світ побачив інший Париж. Більшість об’єктів і подій було розміщено в департаменті Сен-Сен-Дені. Це дало новий поштовх розвитку житла, інфраструктури та культурних програм у регіонах, які десятиліттями вважалися маргіналізованими.
Пантен, де відкрили свої офіси агенція BETC, галерея Thaddaeus Ropac і бренди Hermès та Chanel, став уособленням нового Парижа. Галереї й креативні простори тут сусідять із соціальним житлом, що становить понад 40% забудови. Це дозволяє уникнути «гетто багатіїв» і зберегти баланс між джентрифікацією та доступністю.
Паризька Філармонія, розташована за межами Периферіка, символізує нову концепцію культури. Вона приваблює півтора мільйона відвідувачів на рік і є «простягнутою рукою» до нових публіок. З її бельведеру відкривається панорама на старий і новий Париж — від Сакре-Кер до Пантена.
Мер Пантена Бертран Керн наголошує: «Ми не хочемо гетто заможних. Бідні й багаті мають жити поруч». У новобудовах обов’язковою є частка соціального житла, що гарантує доступність для молоді та мігрантів.
Попри успіхи, проблеми залишаються: високий рівень злочинності, тиск на ринок житла, соціальні контрасти. Але образ banlieue змінився. Молодь із Сен-Сен-Дені заявляє: «Стереотипи застаріли. Тут є можливості, а не лише проблеми».
Париж більше не обмежується «музейним» центром. Його серце б’ється на сході та півночі, де поєднуються інновації, креативність і соціальна різноманітність. Великий Париж — це не розширення кордонів, а зміна уявлення про те, що є містом і де твориться його майбутнє.
