Системи протиповітряної оборони, зокрема американські Patriot, залишаються одним із найважливіших елементів захисту України від російських ракетних атак. Однак навіть найсучасніші комплекси мають обмеження: кількість ракет-перехоплювачів, необхідних для боротьби з балістичними цілями, ніколи не буде достатньою для тривалої протидії масштабним ударам.
Саме тому західні експерти дедалі частіше говорять про необхідність зміни самої стратегії боротьби з балістичною загрозою. Як пише видання Foreign Policy, ефективнішим рішенням може бути не лише посилення протиракетної оборони, а знищення можливостей Росії завдавати таких ударів.
Журналісти видання порівняли ситуацію зі старою військовою стратегією — замість того, щоб намагатися перехопити кожну випущену стрілу, значно ефективніше вразити самого лучника. У сучасних умовах це означає удари по виробничих потужностях, логістичних центрах та пускових системах, які забезпечують російську армію балістичними ракетами.
За оцінкою Foreign Policy, для України це питання має критичне значення, адже балістичні ракети є однією з найскладніших загроз для української системи оборони. Вони мають високу швидкість, складну траєкторію польоту та значно ускладнюють роботу ППО.
Одним із можливих перших кроків західні аналітики називають знищення підприємств, які виробляють компоненти та самі ракети. Україна вже здійснювала удари по окремих об'єктах російського військово-промислового комплексу. Серед них згадуються підприємство "Титан-Барикади" у Волгограді та завод "Прогрес" у Чебоксарах, які пов’язані з виробництвом військової продукції.
Однак саме цей підхід залишається одним із найбільш дискусійних серед західних союзників України. Головною причиною є побоювання щодо можливої реакції Москви та ризику подальшої ескалації.
Особливе занепокоєння у деяких європейських політиків викликає фактор ядерної зброї Росії. Частина представників влади країн Заходу вважає удари по стратегічних об’єктах на території РФ потенційно небезпечними, оскільки вони можуть бути сприйняті Кремлем як загроза ключовим елементам військової системи.
Foreign Policy звертає увагу, що подібні побоювання вже неодноразово впливали на рішення Заходу щодо допомоги Україні. Поставки окремих видів озброєння затримувалися через страх перед можливою реакцією Росії. Водночас, як зазначають журналісти, у більшості випадків після тривалих дискусій необхідна зброя все ж передавалася Україні, а Москва поступово змінювала свої заяви про так звані "червоні лінії".
На думку видання, ця ситуація створює важливе питання на майбутнє: якою буде стратегія Заходу у випадку прямого зіткнення з Росією. Потенційний конфлікт між великими державами, ймовірно, передбачав би масштабне застосування високоточних ударів по військових об'єктах і критичній інфраструктурі.
Журналісти наголошують, що Москва може використовувати ядерну риторику як інструмент стримування західних країн. Такий підхід дозволяє Кремлю створювати політичний тиск і змушувати партнерів України обережніше ухвалювати рішення щодо військової підтримки.
Втім, у Foreign Policy вважають, що надмірна обережність Заходу може мати протилежний ефект. Якщо Росія переконається, що масштабні удари по українських містах не матимуть серйозних наслідків для її військових можливостей, це може лише стимулювати подальше використання ракетної зброї.
"Давно настав час провести більш реалістичну дискусію щодо того, що Європа готова зробити і чим ризикувати у війні з Росією", — зазначили журналісти.
Окрему увагу видання приділило проблемі дефіциту ракет для української ППО. Останні масовані атаки показали, що навіть за наявності сучасних систем оборони Україна стикається з обмеженнями через нестачу боєприпасів для перехоплення.
Під час одного з масштабних ударів у ніч на 1 серпня Росія застосувала 35 ракет, але українські сили протиповітряної оборони змогли знищити лише частину з них. Це вкотре продемонструвало, що навіть потужна оборонна система потребує постійного поповнення запасів.
На цьому тлі також обговорюється можливість використання сучасних технологій для виявлення та ураження російських пускових установок. За даними ЗМІ, під час переговорів у США президент України Володимир Зеленський порушував питання можливого використання системи Starlink над територією Росії для підтримки операцій зі знищення ракетних комплексів.
Таким чином, дискусія навколо захисту України від балістичних атак поступово виходить за межі питання кількості Patriot чи інших систем ППО. Головний виклик полягає у пошуку балансу між обороною від уже запущених ракет і здатністю позбавити противника можливості регулярно створювати нові загрози.
Для України це означає перехід від виключно оборонної моделі до комплексної стратегії, яка включає захист неба, розвиток власних можливостей та удари по критично важливих елементах ракетної інфраструктури. Саме такий підхід, на думку багатьох експертів, може стати ключем до зменшення масштабів майбутніх атак.
