Війна Росії проти України може увійти в 2027 рік, якщо Кремль збереже нинішню стратегію та скористається слабкими місцями української протиповітряної оборони. Саме такий сценарій дедалі виразніше вимальовується у висновках аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), які вважають, що Володимир Путін наразі не має достатньої мотивації для реального компромісу.
На думку експертів, російське керівництво може вважати, що час працює на нього. Йдеться не лише про ситуацію безпосередньо на фронті. Кремль прагне створити для України цілий комплекс проблем одночасно: військовий тиск, удари по енергетиці, виснаження запасів засобів протиповітряної оборони, економічне навантаження та поступове зростання втоми суспільства й партнерів.
Одним із ключових факторів у цій стратегії ISW називає дефіцит ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Саме ці комплекси відіграють надзвичайно важливу роль у захисті українських міст та критично важливих об'єктів від найбільш небезпечних повітряних атак.
Кремль може робити ставку на довгу війну
Аналітики вважають, що переорієнтація російських виробничих можливостей на випуск балістичних ракет може бути частиною підготовки до нової масштабної кампанії проти України. Її головна мета — не обов'язково домогтися швидкого військового результату, а створити умови, за яких Україна поступово втрачала б можливість ефективно захищати свою територію.
У такій логіці зима стає особливо важливим періодом.
Для українців зимовий сезон традиційно означає підвищене навантаження на енергосистему. Попит на електроенергію зростає, опалювальна інфраструктура працює на максимальних можливостях, а будь-яке серйозне пошкодження ключових об'єктів може мати значно ширші наслідки.
Саме тому російські удари по енергетичній інфраструктурі можуть бути спрямовані не лише на фізичне знищення окремих об'єктів. Їхня мета може полягати у створенні постійної нестабільності — коли мільйони людей не знають, чи буде завтра світло, тепло або стабільний зв'язок.
ISW прогнозує, що взимку 2026/2027 років Росія може значно активізувати атаки на українську енергетику. За оцінкою аналітиків, підготовка до такої кампанії може розпочатися вже найближчими тижнями.
Особливу увагу, як зазначається у звіті, може бути приділено Києву. Росія може намагатися бити по енергетичних об'єктах у момент, коли Україна активно зміцнюватиме їхній захист, щоб не дозволити завершити всі необхідні роботи.
Чому Patriot став одним із головних факторів
Система Patriot має принципове значення для української оборони, оскільки здатна протидіяти частині найбільш небезпечних ракетних загроз. Водночас її ефективність залежить не тільки від наявності самих пускових установок, а й від достатньої кількості ракет-перехоплювачів.
Саме тут виникає одна з найбільш серйозних проблем.
Якщо Україна змушена буде економити ракети для Patriot і ретельніше обирати цілі для перехоплення, Росія потенційно отримає більше можливостей для масованих атак. Це не означає автоматичної переваги російських сил у повітрі, але створює додатковий ризик для міст, енергетичних об'єктів, промисловості та логістичної інфраструктури.
Для Кремля така ситуація може виглядати як можливість посилити тиск без необхідності негайно погоджуватися на серйозні переговори.
У ISW прямо пов'язують проблему з постачанням ракет для Patriot із перспективою затягування війни до 2027 року. За оцінкою аналітиків, Москва може розраховувати, що здатність завдавати масштабних ударів по Україні дозволить їй уникати поступок і водночас чекати, коли українська оборона та західна підтримка почнуть відчувати ще більший тиск.
Ставка на виснаження
Ключовою ідеєю російської стратегії залишається війна на виснаження.
Кремль може виходити з того, що йому необов'язково перемогти Україну швидко. Натомість достатньо створювати постійний тиск, змушуючи українську сторону витрачати ресурси швидше, ніж вона встигає їх відновлювати.
Це стосується боєприпасів, ракет протиповітряної оборони, техніки, людських ресурсів, фінансів та енергетичної інфраструктури.
Водночас Москва може намагатися впливати й на західних партнерів України. Чим довше триває війна, тим складніше підтримувати стабільний рівень допомоги, виробництва озброєнь і політичної уваги. Російський розрахунок може полягати в тому, що рано чи пізно в окремих західних столицях посиляться голоси за якнайшвидше припинення бойових дій навіть ціною значних поступок Києва.
Саме тому питання протиповітряної оборони має значення далеко за межами суто військової сфери.
Якщо Україна зможе ефективно захищати міста та енергетичну систему, російський план тиску може виявитися значно менш результативним. Якщо ж можливості ППО будуть суттєво обмежені, Кремль отримає додатковий інструмент для психологічного та економічного тиску.
Чи справді переговори стають ближчими?
На тлі цих прогнозів особливо суперечливо виглядають заяви про можливість нового дипломатичного процесу.
Державний секретар США Марко Рубіо раніше говорив про новий шанс для мирних переговорів і наголошував, що Вашингтон готовий відіграти конструктивну роль у пошуку врегулювання. Сам факт таких заяв свідчить про те, що дипломатичний напрямок не зникає з міжнародного порядку денного.
Однак наявність можливості для переговорів зовсім не означає готовність Москви погодитися на компроміс.
Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон висловлював думку, що ослаблення української протиповітряної оборони та недостатня кількість ракет Patriot можуть переконувати Путіна у зміні балансу на користь Росії. Якщо російське керівництво справді вважає, що здатне покращити свої позиції за допомогою військового тиску, стимул погоджуватися на невигідні для себе домовленості стає значно слабшим.
Цю позицію додатково підтверджують заяви російських представників. Заступник голови МЗС РФ Михайло Галузін заявляв, що Москві не підходить просте «заморожування» бойових дій без усунення того, що вона називає «першопричинами конфлікту».
Фактично це означає, що навіть потенційне припинення активних бойових дій Кремль пов'язує з ширшим набором вимог.
Найнебезпечніший момент — попереду
Для України головна небезпека полягає не лише в тому, скільки ракет Росія зможе запустити. Значно важливішим є те, наскільки добре країна зможе захистити критичну інфраструктуру та наскільки швидко партнери зможуть компенсувати дефіцит засобів протиповітряної оборони.
Зима може стати випробуванням одразу за кількома напрямками.
Перший — військовий. Росія прагнутиме зберігати тиск на фронті та не дозволяти Україні перехопити стратегічну ініціативу.
Другий — енергетичний. Масовані атаки можуть бути спрямовані на те, щоб максимально ускладнити проходження зимового періоду.
Третій — дипломатичний. Москва може спробувати використовувати результати атак як аргумент у переговорах, демонструючи, що вона готова продовжувати війну, якщо її вимоги не будуть прийняті.
Четвертий — психологічний. Постійні повітряні тривоги, перебої з електроенергією, холод у домівках та невизначеність можуть створювати відчуття виснаження. Саме такого ефекту, за логікою описаної ISW стратегії, Кремль і може прагнути досягти.
2027 рік — не вирок, а сценарій
Водночас прогноз про можливе продовження війни до 2027 року не означає, що такий розвиток подій є неминучим.
Результат залежатиме від цілої низки факторів: обсягів військової допомоги Україні, темпів виробництва ракет для систем Patriot та інших засобів ППО, здатності захистити енергетичну інфраструктуру, ситуації на фронті, санкційного тиску на Росію та готовності західних держав зберігати довгострокову підтримку.
Тому нинішня ситуація — це не просто питання одного типу ракет.
Йдеться про стратегічне протистояння двох підходів. Росія намагається довести, що час грає на її користь і що Україну можна поступово виснажити. Україна та її партнери, своєю чергою, мають показати протилежне: що російський розрахунок на втому, дефіцит ресурсів і ослаблення міжнародної підтримки не спрацює.
Саме тому майбутня зима може стати одним із ключових етапів війни.
Якщо Кремль справді розраховує зламати український опір за допомогою ракетних атак, енергетичного тиску та затяжної війни, то здатність України пережити цей період може безпосередньо вплинути на подальшу дипломатичну ситуацію.
І головне питання полягає вже не тільки в тому, чи триватиме війна у 2027 році. Питання в тому, з якими позиціями сторони можуть увійти в цей рік — і хто матиме більше ресурсів, союзників та можливостей диктувати умови.
Саме це, за логікою оцінок ISW, зараз і намагається змінити Кремль.
