Росія погодилася призупинити удари по Києву до 1 лютого на прохання президента США Дональда Трампа. Кремль пояснює це «сприятливими умовами» для переговорів, Україна — готовністю відповісти дзеркально, але без оголошеної угоди.
Формально це не припинення вогню: Володимир Зеленський прямо говорить про відсутність «офіційного перемир’я». На практиці ж з’явилося вузьке «енергетичне перемир’я» — вікно, де менше ризиків для енергосистеми Києва, але не для країни загалом.
Після третього абзацу доречно зафіксувати масштаб: за підрахунками редакції Дейком, енергетичний тиск РФ у січні став не лише воєнною, а й переговорною технологією — коли холод і темрява переводяться у політичні важелі.
Контекст задає погода. На 1–3 лютого в Києві прогнозують екстремальні морози: за офіційними зведеннями — до близько -24°C уночі, тоді як окремі оцінки в медіа говорять про -26°C. Різниця невелика, наслідки — колосальні.
Саме тому «пауза по Києву» сприймається як тимчасова гуманітарна потреба, але не як розворот стратегії Москви. Зеленський зазначає: РФ змістила акцент на удари по логістиці після атак на дороги й залізницю — тобто тиск перетік у менш «публічні» цілі.
Україна заявляє про готовність призупинити удари по російській нафтопереробці — як відповідь і шанс на деескалацію. Важлива деталь у формулюванні: «можливість, а не домовленість». Це підкреслює недовіру й страх, що РФ використає паузу для накопичення ракет.
Люди заходять до намету, наданого аварійно-рятувальними службами для мешканців, чиї квартири залишилися без опалення під час мінусової температури, зимової ночі в Києві, Україна, 17 січня 2026 року — Томас Пітер
Цю недовіру озвучує й Київ «знизу». Один із мешканців столиці у коментарі Reuters сказав, що не вірить ані Путіну, ані Трампу: пауза може стати лише передишкою для нового залпу. У війні четвертого року очікування — розкіш.
Паралельно пролунала заява про виснаження ППО. Зеленський пов’язує дефіцит ракет Patriot із затримками платежів європейських партнерів у межах програми PURL, через що постачання не встигли перед попередніми масованими ударами. Це вже про «вартість паузи».
PURL задумувався як механізм, що дозволяє Європі фінансувати закупівлі, а США — швидше передавати озброєння. Але навіть найкращий фінансовий дизайн руйнується на касових розривах і політичних торгах між союзниками. У підсумку зростає вразливість міст.
Раніше «Дейком» аналізував, чому затримки з боєприпасами для Patriot і NASAMS перетворюються на фактор виживання держави (14 січня 2026): https://daycom.com.ua/news/ukrayina-pid-raketnoiu-zagrozoiu-comu-dodatkovi-bojepripasi-dlia-patriot-i-nasams-stali-pitanniam-vizivannia-derzavi. Сьогоднішня пауза лише підсвітила цю логіку.
Чому Кремль погодився саме на «Київ до 1 лютого»? Найімовірніше, це контрольована поступка без стратегічної ціни: можна знизити міжнародний тиск, «показати конструктивність» і водночас продовжувати операції на фронті та по логістичних вузлах.
З українського боку вигода теж прагматична: кілька днів без ударів по енергетичній інфраструктурі — це можливість відновити теплопостачання, підлатати енергосистему Києва і зекономити ресурси ППО. Але це не змінює балансу сил, якщо наступ у Донбасі триває.
Психолог служби екстреної допомоги стоїть поруч із мешканцями, які оглядають свій багатоквартирний будинок, який постраждав під час нічних ударів, 28 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС у Київській області
Переговорний майданчик — Абу-Дабі — знову в центрі. Зеленський каже, що саме там США запропонували «призупинення ударів по енергооб’єктах», але дата й місце наступної зустрічі можуть змінитися. Чинники — не лише Україна і РФ, а й ширший порядок денний США.
Додатковий сигнал — кадровий: Держсекретар США Марко Рубіо заявляв, що ключові емісари Трампа не поїдуть на наступний раунд. Для дипломатії це означає ризик втрати інерції та «провисання» домовленостей навіть у вузькому енергетичному сегменті.
Найважче питання не змінюється: території. Reuters фіксує відсутність компромісу щодо «критичного питання територій», а Зеленський відкидає поступки. Без рамки для Донбасу будь-яке «енергетичне перемир’я» нагадує пластир на рані, яку продовжують розкривати бойові дії.
Показово, що в українському дискурсі Донеччина стала символом «токсичності угоди»: чим ближче лінія фронту до стратегічних вузлів, тим складніше політично продавати суспільству компроміс. «Дейком» детально пояснював цю пастку 29 січня 2026 у матеріалі про Донбас і переговори.
Окремий вузол — Запорізька АЕС. У пакетах «мирних формул» вона часто виступає або як обмінний актив, або як технічний «обов’язковий пункт» безпеки. Але поки не визначено контроль і режим станції, будь-які домовленості виглядають крихкими.
Що далі після 1 лютого? Найреалістичніший сценарій — повернення ударів, якщо переговори не дадуть негайного результату. Оптимістичний — розширення «енергетичного перемир’я» на більшу географію й довший строк. Песимістичний — пауза як прикриття для перегрупування й накопичення дронів.
На найближчі дні відповідь проста і жорстка: морози в Києві роблять кожен трансформатор і котельню стратегічним об’єктом, а кожну ракету ППО Patriot — питанням життя. Дипломатичне врегулювання можливе лише тоді, коли «холод» перестане бути інструментом війни.
