Офіційні представники України та США повідомили про прогрес у перемовинах щодо коригування американського мирного плану, який раніше викликав занепокоєння через надмірну відповідність вимогам Кремля. Хоча конкретних деталей домовленостей не розголошують, саме визнання змін засвідчує дипломатичний рух, започаткований у Женеві. За словами Вашингтона, низку пунктів документа було переглянуто після наполягання Києва та його партнерів у Європі.
28-пунктовий план США викликав шок у багатьох європейських столицях після того, як стало відомо, що він містив вимогу обмежити українську армію, передати деякі території Росії та гарантувати, що Україна ніколи не буде членом НАТО. Такі положення підірвали довіру до плану й були сприйняті як відхід від принципів захисту суверенітету. За попередніми даними, саме ці пункти стали предметом найбільш гострої дискусії в переговорах між Києвом і Вашингтоном.
Європейські уряди, зокрема Фінляндії, Німеччини та Великої Британії, заявили, що їхня власна безпека залежить від довгострокової стабільності України. Президент Фінляндії Александер Стубб назвав переговори прогресом, але наголосив, що «залишається багато невирішених питань». Ця позиція відображає загальний європейський підхід: ЄС не дозволить США ухвалювати рішення виключно у двосторонньому форматі без урахування континентальних ризиків.
Тоді як Володимир Зеленський намагається стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію, включно з антикорупційним скандалом у державних структурах, міжнародний аспект стає ще складнішим. Військовий тиск Росії на фронті, складнощі з бюджетним фінансуванням та брак боєприпасів змушують Київ обережно застосовувати дипломатію, водночас не поступаючись принципами. Президент наголосив, що дипломатія ожила — і це «дуже добре».
Дональд Трамп, який ще раніше висловив претензії щодо «недостатньої вдячності» Києва, тепер демонструє стриманий оптимізм. Його повідомлення у соцмережах — про можливий «великий прогрес» у мирних переговорах. Водночас Трамп не приховує, що дає Україні дедлайни, але допускає їх продовження. Така модель переговорів — з тиском часу — націлена на змушення Києва до поступок, проте українська дипломатія наразі вдало маневрує.
Росія ж заявила, що не бачила оновленого варіанту плану. Дмитро Пєсков наголосив, що поки немає графіку зустрічей між делегаціями США і РФ, однак Москва «відкрита до таких контактів». Радник Путіна Юрій Ушаков визнав, що попередній варіант плану багато в чому був прийнятний для Кремля, тоді як європейські пропозиції, за його словами, «неконструктивні». Це відповідний сигнал: Москва хоче залишити за собою право вето.
Наступний етап переговорного процесу перенесено в політичну площину «коаліції охочих» — спільноти близько 30 держав, що підтримують Україну. Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер оголосив про проведення відеонаради для вироблення спільної позиції щодо мирного плану. Це свідчить про формування альтернативного центру узгодження, де Європа демонструє власний суб’єктний голос.
Берлін уже заявив, що внаслідок переговорів з плану було виключено всі пункти, які обмежують майбутнє України в НАТО. Канцлер Фрідріх Мерц наголосив, що тепер до процесу має долучитися Москва, але попередив: попри оптимізм, прориву найближчими днями не буде. Процес є виснажливим і розтягнутим у часі, а кожна сторона тестує гнучкість іншої.
Ослаблена, але не зломлена українська армія продовжує стримувати агресора. Генсек НАТО Марк Рютте зазначив, що Росія фактично не має значних успіхів на фронті, просунувшись менш ніж на 1% української території за рік. Ця теза є ключовою: Кремль, попри медійні заяви, не має вирішального військового ресурсу для диктування умов миру.
Туреччина також намагається відігравати роль посередника. Президент Ердоган продовжує комунікацію з Москвою, пропонуючи стати майданчиком для подальшого діалогу. Анкара, як і раніше, будує імідж миротворця, прагнучи підсилити власне геополітичне значення між Заходом і РФ.
Тим часом реальність війни нагадує про себе трагічною статистикою. Російські дронові атаки в Харкові забрали життя чотирьох цивільних та поранили 13 людей. Зруйновані будинки, знищена інфраструктура та фото з місця трагедії стали черговим аргументом, чому передчасний тиск на мир може бути цинічним і недалекоглядним. Україна продовжує щодня платити людську ціну цієї війни.
Україна не може дозволити собі мир без гарантій. І міжнародна спільнота розуміє: справжній мир — це не договір на папері, а зміна поведінки агресора. Найближчі тижні покажуть, чи здатен світ сформувати компроміс, який збереже принципи права і забезпечить реальну стабільність у майбутньому.
