Переговори в Абу-Дабі, які минули минулими вихідними за участі представників України, Росії та Сполучених Штатів, стали рідкісним моментом дипломатичної активності на тлі затяжної війни. Кремль визнав: контакти були «конструктивними», але до реального прориву ще далеко. Цю оцінку в понеділок озвучив речник президента РФ Дмитро Пєсков, підкресливши, що «попереду серйозна робота».
Сам факт початку регулярних тристоронніх зустрічей Москва подає як позитив. Після майже чотирьох років повномасштабної війни будь-який діалог виглядає крихким, а слово «конструктивний» — обережним сигналом, адресованим і Заходу, і внутрішній аудиторії. Водночас Кремль свідомо уникає деталей, не підтверджуючи жодних компромісів.
Переговори стали частиною тривалих зусиль адміністрації Дональд Трамп, яка прагне досягти угоди й завершити війну дипломатичним шляхом. За рік консультацій Вашингтон намагався звести позиції сторін хоча б до рамкової формули, але глибина розбіжностей між Києвом і Москвою залишається визначальною.
За попереднім аналізом Дейком, формат Абу-Дабі — це радше «переговори про переговори». Сторони тестують червоні лінії, з’ясовують, де можливі поступки, і водночас готують ґрунт для внутрішнього пояснення будь-яких майбутніх рішень. Саме тому жодних гучних заяв не пролунало.
Київ також охарактеризував контакти як конструктивні. Президент Володимир Зеленський заявив, що документ щодо американських гарантій безпеки для України «на 100% готовий», але ще має бути підписаний. Для української сторони це ключовий елемент будь-якої післявоєнної архітектури безпеки — з огляду на досвід 2014 року і подальшу повномасштабну агресію у 2022-му.
Саме питання гарантій безпеки залишається одним із фундаментальних каменів спотикання. Київ наполягає на чітких і зобов’язуючих гарантіях з боку США, розуміючи, що без них будь-яка домовленість може стати лише паузою перед новою ескалацією. Москва ж традиційно уникає формулювань, які могли б закріпити довгострокову присутність США в регіоні як гаранта.
Військовослужбовці ведуть вогонь із самохідної гаубиці 2С1 «Гвоздика» по російських позиціях поблизу міста Часів Яр, Донецька область, Україна, у неділю, 18 січня 2026 року — Олег Петрасюк/24-та окремої механізованої бригади
Інший, ще більш гострий вузол — територіальний. Росія публічно не відступає від вимог щодо контролю над окупованими районами, насамперед промисловим сходом України — Донбасом. Ба більше, Кремль не приховує прагнення отримати території, які російські війська досі не змогли захопити військовим шляхом. Для Києва така логіка є неприйнятною.
Зеленський визнає наявність «фундаментальних відмінностей» у позиціях сторін, але водночас говорить, що мирні пропозиції «майже готові». Ця обережна риторика відображає складний баланс: з одного боку — потреба показати відкритість до дипломатії, з іншого — небажання легітимізувати втрати територій.
На цьому тлі війна на фронті не зупиняється. Лінія зіткнення протяжністю близько тисячі кілометрів у східних і південних регіонах України залишається ареною виснажливих боїв. Українські міста в тилу переживають чергову зиму під обстрілами, з ударами по енергетичній та промисловій інфраструктурі.
Паралельно з переговорами сторони продовжують обмін ударами безпілотниками. Російське Міноборони заявило про збиття 40 українських дронів над Краснодарським краєм і Азовським морем. Місцева влада повідомила про пожежі на промислових об’єктах у місті Слов’янськ-на-Кубані та одного пораненого.
Український Генштаб, зі свого боку, підтвердив удар по нафтопереробному об’єкту в Краснодарському краї, який, за його даними, постачав паливо для російських військ. У відповідь Росія атакувала Україну 138 дронами: більшість була збита або подавлена, але удари зафіксовано в 11 локаціях.
Військовослужбовці ведуть вогонь із самохідної гаубиці 2С1 «Гвоздика» по російських позиціях поблизу міста Часів Яр, Донецька область, Україна, у неділю, 18 січня 2026 року — Олег Петрасюк/24-та окремої механізованої бригади
Цей контраст — дипломатія за столом і дрони в небі — чітко демонструє реальний стан процесу. Переговори не означають деескалації, а лише накладаються на війну, що триває. Для цивільного населення це означає відсутність відчутних змін тут і зараз.
Наступний раунд консультацій запланований на 1 лютого, знову в Об’єднаних Арабських Еміратах. За словами американського чиновника, який говорив на умовах анонімності, сторони обговорювали широкий спектр військових і економічних питань, а також можливість припинення вогню до укладення всеосяжної угоди.
За оцінкою редакції Дейком, саме ідея тимчасового перемир’я може стати першим реальним тестом щирості намірів сторін. Але навіть вона наштовхується на ключове питання: хто і як гарантуватиме його дотримання, і чи не буде пауза використана для перегрупування сил.
Політичний тиск з боку США зростає. Трамп публічно встановлював дедлайни й погрожував додатковими санкціями Москві, але президент РФ Володимир Путін поки що не відступив від своїх публічних вимог. Це робить переговори радше процесом управління очікуваннями, ніж швидким шляхом до миру.
У підсумку Абу-Дабі стало майданчиком обережного зондування, а не проривних домовленостей. Сторони погоджуються говорити — і це вже зміна порівняно з попередніми місяцями. Але між «конструктивним діалогом» і реальним завершенням війни лежить прірва взаємної недовіри, територіальних претензій і безпекових страхів.
Найближчі тижні покажуть, чи здатні ці переговори перетворитися з дипломатичного ритуалу на механізм рішень. Поки що ж війна продовжує диктувати свій порядок денний — і на фронті, і за столом переговорів.
