На перший погляд людина може здаватися надзвичайно приємною, уважною та впевненою в собі. Вона легко підтримує розмову, швидко знаходить спільну мову з оточенням і вміє справити потрібне враження. Але чи завжди за такою поведінкою стоять щирі емоції?
Саме про цю суперечність розповіла австралійка Каніка Батра, яка у 21 рік отримала діагноз антисоціального розладу особистості, а також нарцисичного розладу особистості. Своїм досвідом вона ділиться у соцмережах і називає себе «соціопаткою». В одному з інтерв’ю жінка описала особливості власного сприйняття людей та назвала кілька рис, які, на її думку, характерні для людей із подібним досвідом.
Водночас її слова важливо сприймати саме як особисту розповідь. Перелік, наведений Батрою, не є способом самостійно визначити розлад у себе чи іншої людини. Психічні стани мають складну природу, а діагностику здійснюють фахівці.
Харизма, яка може приховувати справжні наміри
Першою особливістю Батра назвала харизматичність. На її думку, людина з антисоціальними рисами може чудово розуміти соціальні правила та пристосовувати свою поведінку до конкретного оточення.
Саме тому перше враження іноді може бути оманливим. Людина здатна виглядати відкритою, впевненою, дотепною та навіть надзвичайно турботливою. Вона може знати, які слова сказати співрозмовнику, коли проявити зацікавленість, а коли краще промовчати.
Батра пояснює це здатністю добре зчитувати соціальні сигнали. Тобто йдеться не обов’язково про нерозуміння чужої поведінки. Навпаки, за її словами, вона може чудово бачити реакції іншої людини, але внутрішньо не відчувати того самого.
Розуміти чужі емоції — не завжди означає співпереживати
Одним із найбільш суперечливих моментів її розповіді стала тема емоцій. Батра стверджує, що може зрозуміти, що переживає співрозмовник, однак це не обов’язково викликає в неї відповідну емоційну реакцію.
Це важливе розмежування, адже здатність розпізнавати чужі почуття та емпатія — не тотожні поняття. Людина може помічати, що співрозмовнику боляче, сумно або страшно, але при цьому не переживати ці почуття разом із ним.
За словами австралійки, у деяких ситуаціях вона може демонструвати співчуття, навіть якщо внутрішньої емоційної реакції немає. Для стороннього спостерігача така поведінка може виглядати цілком природно.
Саме це, за її словами, робить взаємодію з людьми складнішою: зовнішня реакція та внутрішній стан можуть суттєво відрізнятися.
Брехня та маніпуляції як спосіб взаємодії
Ще двома рисами Батра назвала схильність до брехні та маніпулятивної поведінки. Вона стверджує, що брехня може виникати навіть тоді, коли для неї немає очевидної потреби.
У такому випадку неправда, за її описом, може бути пов’язана не лише з бажанням уникнути проблем. Іноді сам процес маніпулювання іншою людиною може здаватися цікавим або приносити певне відчуття переваги.
Однак тут особливо важливо не перетворювати окрему історію на універсальне правило. Не кожна людина, яка іноді бреше, впливає на інших або намагається контролювати ситуацію, має антисоціальний розлад. Подібна поведінка може виникати з безлічі причин і сама по собі не є підставою для діагнозу.
Відсутність очікуваної емоційної реакції
Окремо Батра говорить про відсутність емпатії. Вона описує ситуації, коли бачить людину, яка плаче, але не відчуває всередині тієї реакції, яку суспільство зазвичай очікує в таких обставинах.
Її слова можуть звучати різко, однак вони демонструють, наскільки по-різному люди можуть переживати однакові соціальні ситуації. Для когось чужий біль автоматично викликає співчуття, бажання допомогти або емоційний відгук. Для іншої людини зовнішня подія може залишатися переважно інформацією, яку потрібно правильно інтерпретувати.
При цьому відсутність яскравої емоційної реакції в конкретній ситуації також не означає автоматичної наявності психічного розладу.
Найважливіше для неї — контроль
Окремою частиною розповіді стала тема контролю. Батра зізналася, що почувається некомфортно в ситуаціях, де не може керувати тим, що відбувається.
За її словами, потреба контролювати може стосуватися практично всього: власного тіла, харчування, дружби та романтичних взаємин. У стосунках вона очікує від партнера певної лояльності, підтримки та дотримання встановлених нею правил.
Такий опис показує ще одну сторону її досвіду. За зовнішньою впевненістю може стояти сильна потреба зробити навколишнє середовище передбачуваним. Коли ситуація виходить із-під контролю, це може викликати значний внутрішній дискомфорт.
Батра також пояснила, чому уникає алкоголю. Вона не любить стан сп’яніння, оскільки сприймає втрату контролю як прояв вразливості.
Попри все, вона говорить про кохання
Найбільш несподіваною частиною її історії може здатися розповідь про романтичні почуття. Попри власний діагноз, Батра стверджує, що здатна кохати та підтримувати тривалі стосунки.
Вона перебуває у шлюбі із чоловіком на ім’я Сем і називає себе прихильницею моногамії. Про свого партнера жінка говорить із помітною теплотою та називає його своєю опорою.
За її словами, у попередніх романтичних взаєминах приблизно через три місяці в неї часто з’являлося сильне роздратування щодо партнера. Проте із Семом сценарій виявився іншим.
Батра пояснює це тим, що поруч із ним їй не довелося постійно підтримувати певний образ себе. Вона стверджує, що могла показати свою справжню поведінку, не боячись осуду.
Ця частина історії особливо важлива, оскільки руйнує спрощене уявлення про людей із психічними розладами особистості. Діагноз не перетворює людину на набір характеристик і не означає, що вона нездатна мати прихильність, близькі стосунки чи власне розуміння любові.
Історія Каніки Батри привернула увагу саме через контраст між її описом емоційного життя та звичайними уявленнями про те, як повинні поводитися люди у стосунках. Водночас робити медичні висновки лише за її розповіддю було б неправильно.
Найважливіший висновок полягає в іншому: психічні розлади не завжди мають очевидний вигляд. Людина може бути товариською, переконливою, успішною у спілкуванні та водночас мати серйозні особливості емоційного сприйняття. Саме тому окремі риси характеру — харизма, схильність до контролю, холодність чи навіть брехливість — не можуть бути самостійним «тестом» на будь-який розлад.
Поведінка людини формується під впливом багатьох чинників, а психіатричний діагноз потребує професійної оцінки. Особиста історія Батри може змусити замислитися над тим, наскільки складними бувають людські емоції, але не повинна перетворюватися на інструкцію з навішування ярликів на оточення.
