Французьке розслідування мережі, пов’язаної з Джеффрі Епштейном, суттєво розширилося. Прокурорка Парижа Лор Бекко повідомила, що слідчі встановили ще 13 можливих потерпілих, які раніше не з’являлися у відповідних справах. Загальна кількість потенційних жертв у французькому провадженні сягнула 26.
За даними прокуратури, 24 із цих людей уже вдалося чітко ідентифікувати, а вісьмох ще мають опитати. Частина потенційних потерпілих живе за межами Франції, що ускладнює процесуальну роботу. Слідчі також отримали нові імена людей, яких перевіряють як можливих вербувальників для мережі Епштейна.
Розслідування відновили в лютому після оприлюднення у США мільйонів сторінок документів, пов’язаних з Епштейном. Частина матеріалів стосувалася його французьких контактів, поїздок, нерухомості та знайомств. Для прокуратури це відкрило можливість повторно перевірити епізоди, які раніше залишалися розрізненими.
Попередній аналіз «Дейком» відкритих і перевірених матеріалів показує, що головна зміна полягає не лише у збільшенні кількості можливих потерпілих. Французьке слідство дедалі більше переходить від перевірки окремих осіб до реконструкції системи, через яку молодих жінок могли знаходити, знайомити й переміщати між країнами.
Франція мала особливе значення в житті Епштейна. Майже два десятиліття він регулярно мешкав у Парижі, де мав розкішні апартаменти на авеню Фош, і підтримував зв’язки з представниками бізнесу, модної індустрії, культури та політики. Саме ці контакти тепер становлять одну з ключових зон інтересу слідчих.
Географія перевірки виходить далеко за межі Парижа. Прокуратура говорить про напрямки, що ведуть до Канн, Сен-Тропе та Нью-Йорка. Це означає необхідність зіставляти французькі свідчення з американськими матеріалами, поїздками, електронним листуванням та іншими даними, накопиченими протягом багатьох років.
Окремим завданням стало встановлення можливих посередників. Слідство перевіряє людей, які могли знайомити молодих жінок з Епштейном або іншими чоловіками з його оточення. Сам факт знайомства чи професійного контакту не є доказом злочину, тому статус кожної такої особи має визначатися лише конкретними доказами.
Одним із центральних фігурантів французької частини справи був рекрутер моделей Даніель Сіад. Його ім’я багаторазово з’являлося в американських документах, а кілька жінок висували проти нього серйозні звинувачення. Сам Сіад заперечував злочини й наполягав, що його контакти з Епштейном мали професійний характер.
У липні Сіада знайшли мертвим у його будинку поблизу Парижа до того, як французькі слідчі встигли провести запланований допит. Розтин не виявив ознак нещодавнього насильства, але на момент перших повідомлень остаточну причину смерті ще визначали за допомогою додаткових досліджень.
Його смерть викликала різку реакцію частини потерпілих та їхніх адвокатів. Вони звинуватили французьку систему правосуддя у надто повільному реагуванні на інформацію, яка була доступна задовго до 2026 року. Прокуратура у відповідь наголошує, що стеження за Сіадом не дало достатніх підстав для його негайного затримання.
Французьке слідство вже пережило подібну втрату потенційного джерела інформації. Агент моделей Жан-Люк Брюнель, якого пов’язували з Епштейном і який перебував під вартою за обвинуваченнями у сексуальних злочинах, був знайдений мертвим у камері 2022 року. Він помер до завершення судового розгляду.
Саме модельна індустрія залишається одним із ключових напрямків перевірки. Слідчі намагаються зрозуміти, чи використовувалися професійні обіцянки, кастинги та міжнародні контакти як спосіб доступу до молодих жінок. Але належність людини до цієї індустрії або знайомство з Епштейном самі по собі не встановлюють відповідальності.
Найскладнішою частиною справи є часовий розрив. Багато подій, про які повідомляють жінки, могли відбутися десятиліття тому. Свідків важче знайти, документи могли бути втрачені, а окремі люди померли. Це не робить свідчення автоматично недостовірними, але значно ускладнює їх процесуальне підтвердження.
Для потерпілих така тривалість має інший вимір. Кожна смерть людини, яку вони вважали важливою для встановлення обставин, сприймається як втрата можливості отримати відповіді в суді. Саме тому оголошення про нових потенційних вербувальників для них важливе як ознака того, що розслідування не припинилося разом зі смертю Сіада.
Французька справа водночас має виразний міжнародний характер. Частина можливих злочинів могла відбуватися за кордоном, потерпілі живуть у різних країнах, а значна частина документальної бази походить зі США. Прокуратурі доводиться визначати не тільки факти, а й те, які епізоди можуть підпадати під французьку юрисдикцію.
Це також вимагає обережності щодо відомих імен, які містяться в архівах Епштейна. Запис у телефонній книзі, електронний лист, фотографія чи спільний захід можуть підтвердити контакт, але не злочин. Для кримінальної справи необхідно встановити конкретну поведінку, намір і зв’язок між людиною та ймовірною експлуатацією потерпілих.
Той самий принцип стосується мільйонів сторінок матеріалів, оприлюднених американською владою. Величезний масив документів дає слідчим нові напрямки, але не перетворює кожну згадку на доказ. Частина записів може дублюватися, містити неперевірені твердження або стосуватися цілком законних соціальних чи ділових контактів.
Тепер французьким слідчим потрібно зіставити свідчення 26 потенційних потерпілих із листуванням, маршрутами поїздок, фінансовими операціями та контактами можливих посередників. Саме така реконструкція може показати, чи існував у Франції організований механізм вербування, а не лише мережа знайомств навколо Епштейна.
Поки що прокуратура не назвала нових потенційних вербувальників і не повідомила про висунення їм обвинувачень. Невідомим залишається й те, скільки з 26 випадків зрештою матимуть достатню доказову базу для окремих кримінальних проваджень. Розширення розслідування означає появу нових слідів, а не встановлену вину.
Саме в цьому полягає значення нинішнього етапу справи Епштейна у Франції. Через роки після його смерті слідство намагається встановити не лише те, що робив сам фінансист, а й чи існувала навколо нього стійка система людей, які забезпечували доступ до потенційних жертв. Відповідь залежатиме вже не від репутацій, а від доказів.
