Війна з Іраном поставила Вашингтон перед проблемою, про яку дедалі складніше говорити лише мовою переможних заяв. За лаштунками американської адміністрації накопичувалися оцінки військових, здатні суттєво відрізнятися від картини, яку бачили громадяни у публічних виступах. Саме тому віцепрезидент США Джей Ді Венс вирішив отримати інформацію безпосередньо від тих, хто відповідав за військові операції.
Як повідомляє The New York Times із посиланням на чинних і колишніх американських чиновників, навесні та влітку Венс особисто телефонував американським командувачам, які перебували на різних напрямках — від Близького Сходу до Європи та Азії. Для політика такого рівня це був незвичний крок. Його метою було почути не узгоджений звіт, а власну оцінку ситуації від військових керівників.
Венс від самого початку не приховував скептичного ставлення до війни. Після початку конфлікту президент Дональд Трамп доручив йому сприяти його завершенню. Тому віцепрезидент намагався зрозуміти головне: наскільки реалістичними є заявлені цілі, якою може бути ціна їх досягнення і чи здатні Сполучені Штати довго підтримувати необхідний рівень військового тиску.
Під час розмов обговорювалися питання, які рідко можна звести до одного оптимістичного заголовка. Йшлося про реальні результати операцій, втрати, військові можливості Ірану, його здатність пристосовуватися до ударів, потенційні дії в районі Ормузької протоки та стійкість іранської політичної системи під сильним зовнішнім тиском.
Окремою темою стали американські запаси озброєнь. І саме тут, за даними видання, розмова набула особливо тривожного характеру.
Військові звернули увагу Венса на те, що тривалий конфлікт створює серйозне навантаження на запаси боєприпасів, які Сполучені Штати одночасно мають використовувати для власних операцій і для стримування потенційних противників в інших частинах світу.
Особливе занепокоєння викликали перехоплювачі Patriot. Ці ракети є одним із ключових елементів американської протиповітряної оборони, а їхня кількість не безмежна. За наведеними NYT даними, до кінця весни на одному з напрямків залишалося менш як 100 таких перехоплювачів.
Проблема не обмежувалася лише Patriot. Американські сили також відчули дефіцит тактичних ракетних систем із дальністю до 190 миль, а запаси високоточних боєприпасів, які мали частково компенсувати нестачу цих систем, також скорочувалися.
Для Пентагону це означає значно більше, ніж просту необхідність поповнити склади. США змушені одночасно думати про кілька потенційних криз. Передача значної кількості зброї на Близький Схід автоматично впливає на можливості американських військ у Європі та Азії.
Саме про це Венс, за інформацією джерел, запитував командувачів особливо детально. Його цікавило, що залишиться в розпорядженні американських військових після перекидання озброєнь і наскільки це послабить здатність Вашингтона реагувати на можливі дії Китаю, Росії чи Північної Кореї.
Такі оцінки, схоже, змусили віцепрезидента серйозніше замислитися над перспективами конфлікту. За словами співрозмовників NYT, після окремих розмов у нього виникли суттєві сумніви щодо загальної стратегії та шансів на швидке досягнення бажаного результату.
Особливо важливим є те, що ці побоювання виникли не внаслідок політичних дискусій чи публічної критики. Їх сформували безпосередні оцінки військових, які бачили ситуацію зсередини. Вони також демонстрували, наскільки складним противником залишається Іран і наскільки великими можуть бути ресурси, які доведеться витратити для продовження кампанії.
Водночас президент Трамп отримував інформацію з інших каналів. За даними видання, голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн дедалі частіше доповідав йому про стан американських запасів і здатність іранських сил продовжувати опір. Спочатку частина цих оцінок, як зазначає NYT, викликала у президента недовіру.
У результаті сформувалася вкрай цікава ситуація. Усередині адміністрації накопичувалася деталізована картина війни, де поряд із військовими успіхами існували серйозні обмеження. Публічна риторика водночас залишалася значно оптимістичнішою.
Трамп продовжував заявляти про перемогу США та значне послаблення іранських сил, а також заперечував проблеми з постачанням американського озброєння. При цьому внутрішні оцінки, які отримував Венс, вказували на зовсім інший бік конфлікту — високу ціну операцій, обмеженість критично важливих запасів і невизначеність щодо подальшого розвитку подій.
Саме ця різниця між публічними заявами та закритими оцінками може стати одним із найважливіших аспектів американської політики щодо Ірану. Для Вашингтона питання вже полягає не тільки в тому, чи здатна американська армія завдати потужного удару. Не менш важливо зрозуміти, скільки ресурсів залишиться після цього і чи зможуть США виконувати свої зобов'язання в інших регіонах.
Показово, що після запитів Венса Пентагон почав готувати для нього щоденні звіти про ситуацію в Ормузькій протоці. Управління військово-морської розвідки збирало інформацію про судна, їхні прапори та вантажі. Згодом ці матеріали почали отримувати й інші високопоставлені представники адміністрації.
Це свідчить про особливий стиль роботи Венса. Він намагається отримувати максимально детальну картину подій і перевіряти її через безпосередні джерела. Для одних чиновників така увага до деталей є перевагою, для інших — надмірною концентрацією на оперативних нюансах.
Але в умовах великої війни саме деталі можуть визначати межу між успішною кампанією та стратегічним виснаженням. Кількість перехоплювачів на складах, темпи витрачання ракет, здатність противника адаптуватися і готовність інших держав скористатися ослабленням американських резервів — усе це значно важливіше за ефектні політичні формулювання.
Тому дзвінки Венса командувачам можуть виявитися не просто незвичайним епізодом. Вони показують, що всередині американської адміністрації намагаються оцінити війну не лише через те, що вже вдалося зробити, а й через те, якою буде ціна наступного кроку. І якщо ціна продовження конфлікту виявиться надто високою, саме такі тверезі військові оцінки можуть вплинути на рішення Вашингтона сильніше, ніж будь-які публічні заяви.
