Ще недавно безпілотники асоціювалися передусім із небом. Маленькі апарати з камерами, ударні FPV та великі розвідувальні системи стали невіддільною частиною сучасного поля бою. Але тепер дедалі помітніша інша трансформація — війна поступово спускається із повітря на землю, і тут Україна намагається стати одним із головних експериментальних майданчиків.
Як повідомляє Reuters, українські військові масово нарощують використання наземних роботизованих платформ. Їхня поява має не лише технологічне значення. За цим процесом стоїть дуже практична причина: людей на передовій недостатньо, а кожне небезпечне завдання, яке можна передати машині, потенційно рятує життя військовослужбовця.
На північному сході України журналісти Reuters побували в одній із майстерень, де військові механіки готують до роботи чотириколісні роботизовані машини, відомі як «Гієни». На перший погляд це компактні наземні платформи, однак їхні можливості значно ширші, ніж просто пересування під вогнем.
Такі машини можуть доставляти вибухові засоби до ворожих позицій, атакувати укриття, допомагати стримувати штурмові дії та виконувати інші завдання, для яких раніше доводилося ризикувати життям людини. За словами українських військових, роботизовані системи вже використовувалися навіть у ситуаціях, пов’язаних із взяттям військовополонених.
Особливо важливо, що наземні дрони перестають бути поодинокими експериментами окремих ентузіастів. Reuters звертає увагу: майстерні та підрозділи, які працюють із такими системами, виникають на різних ділянках фронту протяжністю близько 1200 кілометрів. Тобто йдеться вже не про одну незвичайну технологію, а про формування нового класу військових можливостей.
Причому бойове застосування — лише частина картини. Роботи можуть перевозити боєприпаси, воду, продовольство та інші необхідні вантажі. Вони здатні працювати на маршрутах, які для людини перетворилися на смертельно небезпечні через постійну присутність безпілотників. Окремий напрям — евакуація поранених, коли кілька хвилин затримки або спроба винести людину вручну можуть мати трагічні наслідки.
За даними Міністерства оборони України, лише протягом цього року наземні роботизовані системи виконали понад 50 тисяч логістичних та евакуаційних місій. Цифра демонструє головне: роботизація вже виходить за межі лабораторних випробувань і поступово стає частиною повсякденної військової роботи.
Один із найамбітніших підходів демонструє Третій армійський корпус. Його командування розглядає наземні роботи не просто як додатковий інструмент, а як основу майбутньої перебудови підрозділів. Командувач корпусу Андрій Білецький називає цей процес наступною революцією у веденні війни та заявляє про намір до кінця року замінити роботизованими системами приблизно третину військових на передовій.
Якщо такий задум буде реалізований хоча б частково, зміни торкнуться не лише техніки. Зміниться сама роль людини на полі бою. Військовий дедалі частіше може залишатися оператором, командиром, розвідником або фахівцем, а не безпосереднім виконавцем кожного небезпечного завдання.
У підрозділі NC13 на Харківщині наземні платформи вже працюють разом із повітряними безпілотниками. Оператор перебуває у командному пункті, стежить за ситуацією через екрани та керує машиною на відстані. Таким чином формується своєрідна система, де повітряні й наземні роботи доповнюють один одного, а людина дедалі більше переміщується із самої зони ураження до центру управління.
Втім, говорити про повну заміну піхоти поки що зарано. Роботизовані машини залишаються залежними від операторів, мають проблеми з пересуванням через складний рельєф, не можуть повноцінно діяти всередині будівель чи самостійно зачищати траншеї. Крім того, виробничі можливості поки не дозволяють створювати їх у таких масштабах, як повітряні безпілотники.
Але головна зміна полягає в іншому. Українські військові перевіряють на практиці принцип, який ще кілька років тому здавався фантастичним: небезпека може залишатися на полі бою, тоді як людина — на відстані.
Для тих, хто пройшов найважчі бої війни, значення цієї технології особливо очевидне. Заступник командира NC13 із позивним «Бар», який раніше був піхотинцем, говорить про це через власний досвід. На його думку, якби подібні машини широко застосовувалися під час великих боїв минулих років, чимало його друзів могли б залишитися живими.
Саме тому наземна роботизація може виявитися значно більшою зміною, ніж просто поява ще одного типу дронів. Вона поступово змінює відповідь на головне питання війни: хто має виконувати найнебезпечнішу роботу — людина чи машина?
Україна зараз шукає відповідь безпосередньо на полі бою. І якщо технологія буде масштабована, наступна революція може відбутися не в небі, а буквально під ногами.
