Чорне море може перетворитися з одного з головних торговельних маршрутів на фактор глобальної продовольчої нестабільності. Для України це питання виживання економіки та аграрного сектору, але наслідки можуть далеко вийти за межі регіону. Якщо морська логістика й надалі залишатиметься серйозно обмеженою, найбільш вразливими виявляться держави, які залежать від імпорту зерна та іншої сільськогосподарської продукції.
На цьому наголосив президент України Володимир Зеленський під час розмови з журналістом Фарідом Закарією на зустрічі «Ялтинської європейської стратегії — 2026». За його словами, затяжна війна вже стала проблемою не тільки для України чи Росії. Вона дедалі сильніше впливає на світову економіку, торгівлю та стабільність постачання продовольства.
Особливе занепокоєння викликає ситуація з Чорним морем. Українське зерно традиційно відіграє важливу роль на міжнародних ринках, а морські маршрути дають змогу перевозити величезні обсяги продукції значно ефективніше, ніж наземними шляхами. Коли такі канали працюють із перебоями, змінюється вся економіка експорту: зростають витрати, збільшується тривалість доставки, а покупці змушені шукати альтернативи.
Для України це створює парадоксальну ситуацію. Країна може мати врожай і достатню кількість зерна, але через проблеми з його вивезенням аграрний сектор стикається з падінням внутрішніх закупівельних цін. Виробники отримують менше коштів, тоді як собівартість виробництва залишається високою. У результаті під ударом опиняються доходи фермерів, можливості посівної кампанії та загальна стійкість аграрної економіки.
Водночас для інших держав проблема може виглядати зовсім інакше. Йдеться вже не про те, скільки коштуватиме тонна зерна, а про фізичну можливість її придбати та доставити. Саме цей ризик Зеленський назвав одним із найнебезпечніших наслідків блокування морських маршрутів.
Президент провів паралель із ситуацією навколо Ормузької протоки, де порушення транспортних потоків здатне створювати масштабні проблеми для світового енергетичного ринку. На його думку, Чорне море потенційно може стати своєрідною «аграрною» версією такого сценарію — коли проблема з одним важливим регіоном постачання відчувається на ринках далеко за його межами.
Найбільші ризики при цьому можуть виникнути для країн, які мають обмежені можливості власного сільськогосподарського виробництва. Для них навіть наявність фінансових ресурсів не гарантує швидкого вирішення проблеми. Якщо на ринку недостатньо пропозиції, гроші самі по собі не створять новий урожай і не забезпечать миттєву доставку продовольства.
Саме тому Київ закликає дивитися на проблему ширше, ніж просто на питання експорту українського зерна. Зеленський повідомив, що обговорював продовольчу безпеку з представниками Єгипту, Індії, Туреччини, Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів. Усі ці держави мають власний інтерес у стабільному функціонуванні міжнародних продовольчих маршрутів.
Українська позиція полягає в тому, що навіть за відсутності повноцінної мирної угоди можна шукати окремі домовленості, здатні зменшити ризики для цивільного населення та світової економіки. Серед таких кроків Київ розглядає гарантії для продовольчих маршрутів і домовленості щодо енергетичної інфраструктури.
Цей підхід важливий ще й тому, що продовольча та енергетична безпека тісно пов’язані між собою. Сільське господарство потребує пального, електроенергії, добрив, транспорту та складської інфраструктури. Будь-які перебої в одному з цих сегментів зрештою відбиваються на вартості продукції та її доступності для споживача.
Для світу питання українського зерна давно перестало бути суто українським. Воно стосується стабільності цін, роботи міжнародних ринків і продовольчої безпеки мільйонів людей. Саме тому будь-яке подальше обмеження чорноморської торгівлі може мати значно ширші наслідки, ніж здається на перший погляд.
Україна фактично пропонує розділити великі політичні питання і конкретні гуманітарні потреби. Якщо домовитися про завершення війни поки не вдається, Київ вважає можливим домовлятися хоча б про те, що безпосередньо впливає на життя людей: безпечний рух продовольства та стабільність енергетичних поставок.
І тут ставки справді надзвичайно високі. Чорне море — це не просто географічний простір. Це один із ключових шляхів, якими українська продукція потрапляє на світовий ринок. Якщо цей шлях залишається небезпечним або заблокованим, наслідки можуть відчути як українські виробники, так і споживачі в країнах за тисячі кілометрів від України. Саме тому питання безпеки морських маршрутів дедалі більше перетворюється на глобальну проблему, яку неможливо залишати виключно в межах українсько-російського протистояння.
