Війна дедалі сильніше виходить за межі поля бою. Її наслідки відчуваються у вартості енергії, роботі підприємств, міжнародній торгівлі та, зрештою, у тому, наскільки доступними залишаються базові продукти харчування. Саме продовольча безпека може стати одним із ключових питань, яке потребуватиме окремих міжнародних домовленостей навіть за відсутності загальної мирної угоди.
Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час Ялтинської європейської стратегії. За його словами, якщо повноцінного припинення війни наразі досягти не вдається, світові варто принаймні рухатися до конкретних домовленостей у тих сферах, де наслідки протистояння зачіпають мільйони людей.
Йдеться насамперед про енергетику та аграрний сектор. Президент наголосив, що обидва напрями сьогодні є викликом не лише для України, а фактично для всієї міжнародної економіки. Тому навіть обмежене перемир'я, яке стосувалося б енергетичної інфраструктури та продовольчої безпеки, могло б мати значно ширші наслідки, ніж здається на перший погляд.
За словами Зеленського, такі рішення вже давно обговорювалися, однак нині їхня актуальність стала ще вищою. Причина очевидна: чим довше триває війна, тим складнішою стає система виробництва, зберігання та доставки української аграрної продукції.
Україна залишається одним із важливих учасників світового ринку зерна та іншої сільськогосподарської продукції. Проте виробити врожай — лише половина справи. Його необхідно зберегти, доставити до портів, завантажити на судна та безпечно доправити покупцям. Кожен удар по складу, елеватору, залізничному вузлу чи портовій інфраструктурі збільшує витрати на всьому цьому ланцюгу.
Саме тому президент звернув увагу на ризики, пов'язані з продовольчими маршрутами у Чорному морі. Будь-які перешкоди для стабільного експорту автоматично створюють додатковий тиск на українських виробників. Їм доводиться шукати складніші та дорожчі логістичні маршрути, а це впливає на кінцеву ціну продукції.
Парадокс ситуації полягає в тому, що найбільші ризики можуть виникнути далеко за межами України. Якщо експорт стає дорожчим, українське зерно втрачає частину конкурентоспроможності. Водночас країни, які залежать від імпорту продовольства, можуть зіткнутися з дефіцитом або різким зростанням вартості базових продуктів.
Зеленський підкреслив, що для України це також буде серйозним економічним ударом. Проблеми з логістикою можуть знизити ціну, яку отримуватимуть українські аграрії, адже значна частина витрат переноситься на транспортування та забезпечення безпеки. Це означає менші доходи виробників, складніші умови для наступної посівної та додаткове навантаження на економіку.
Водночас президент запевнив: Україна не залишиться без продовольства. Навіть за найскладніших обставин внутрішній ринок має отримувати необхідні продукти. Однак питання полягає не лише в тому, чи буде їжа в українських магазинах. Значно масштабнішим є виклик для держав, які не здатні самостійно забезпечити себе зерном та іншою аграрною продукцією.
Особливо вразливими можуть виявитися країни, для яких імпорт продовольства є критично важливим. Навіть наявність коштів не гарантує доступу до необхідних товарів, якщо світовий ринок стикається з перебоями поставок. У такій ситуації конкуренція за продовольство посилюється, а ціни можуть зростати набагато швидше, ніж доходи населення.
Президент порівняв потенційну проблему з ситуацією навколо Ормузької протоки, де перебої з постачанням енергоносіїв здатні створювати глобальні економічні потрясіння. За його оцінкою, подібний сценарій може виникнути й у продовольчій сфері: блокування ключових маршрутів або масштабне скорочення експорту здатне запустити ланцюгову реакцію далеко від місця, де почалися проблеми.
Це змінює сам підхід до питання. Продовольча безпека перестає бути виключно українською темою. Вона стає частиною міжнародної безпеки, економічної стабільності та навіть політичної стійкості окремих держав.
Не менш важливим є й енергетичний напрям. Українська енергосистема залишається однією з критичних точок війни. Удари по відповідній інфраструктурі впливають не тільки на побут мільйонів людей, а й на промисловість, транспорт, водопостачання, зв'язок та роботу підприємств. Тому можливе енергетичне перемир'я могло б мати практичний ефект навіть без досягнення всеосяжної політичної домовленості.
Окремі угоди в таких сферах не означають завершення війни. Проте вони можуть зменшити масштаби гуманітарних та економічних наслідків. Саме тому Київ наполягає на необхідності розглядати енергетику та продовольство як питання, що стосуються не однієї країни, а значно ширшого кола держав.
Додатковий тиск створюють і удари по продовольчих складах. Раніше в Міністерстві аграрної політики повідомляли, що перебудова логістики після пошкодження відповідної інфраструктури може збільшити ціни на продукти максимум приблизно на 2,5%. Однак навіть такий показник важливий для економіки, де кожне додаткове подорожчання відчувають мільйони споживачів.
За нинішніх умов питання продовольства дедалі більше перетворюється на питання стійкості всієї системи. Україні потрібно не просто вирощувати зерно, а забезпечити безпечний шлях від поля до покупця. Світові ж держави мають бути зацікавлені в тому, щоб цей шлях залишався відкритим.
Таким чином, пропозиція Зеленського про енергетичне перемир'я та гарантії продовольчої безпеки має значно ширший контекст. Це спроба винести за межі війни хоча б ті сфери, від яких безпосередньо залежить життя людей у різних частинах світу. І якщо політичні домовленості поки залишаються надзвичайно складними, конкретні рішення щодо енергетики та продовольства можуть стати одним із практичних напрямів міжнародних переговорів.
