У Вашингтоні виникла нова інтрига навколо переговорів про завершення російсько-української війни. За даними людей, обізнаних із консультаціями США з європейськими партнерами, директор ЦРУ Джон Реткліфф готується відігравати більшу роль у контактах із Москвою та Києвом.
Повідомлення з’явилося невдовзі після чергової дипломатичної місії Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, які відвідали Москву й Київ. Їхня поїздка відновила переговорний процес після тривалої паузи, однак не дала публічного прориву щодо припинення війни чи тристоронньої зустрічі.
За оприлюдненими даними, американські посадовці повідомляли європейським колегам про можливе розширення ролі Реткліффа. Одночасно розглядається варіант меншої залученості Віткоффа та Кушнера. Жодного офіційного рішення про перебудову переговорної команди Білий дім не оголошував.
Попередній аналіз «Дейком» відкритих і перевірених матеріалів показує, що ключова особливість історії — суперечність між неофіційними сигналами та публічною позицією Вашингтона. Ідеться не про підтверджене призначення Реткліффа новим переговорником, а про можливу зміну внутрішнього балансу ролей.
ЦРУ відреагувало на повідомлення категорично. Представниця агентства Ліз Лайонс назвала інформацію про підготовку Реткліффа до більшої ролі неправдивою. Це заперечення суттєво обмежує можливість говорити про зміну переговорної архітектури як про факт, навіть якщо внутрішні дискусії справді відбуваються.
Водночас поява імені директора ЦРУ в дипломатичному контексті не виникла на порожньому місці. 25 серпня Реткліфф здійснив незапланований публічно візит до Москви, де провів переговори з керівниками російських спецслужб. Кремль підтвердив зустрічі, але заявив, що з Володимиром Путіним він не бачився.
Дональд Трамп тоді назвав поїздку директора ЦРУ «напіврутинною», водночас прямо пов’язавши її з ширшими спробами завершити війну. Американський президент говорив, що з таких контактів «щось може вийти», хоча Вашингтон не оприлюднив ані повного порядку денного, ані результатів московських переговорів.
За даними людей, ознайомлених із тією місією, Реткліфф порушував питання можливої тристоронньої зустрічі Трампа, Путіна та Володимира Зеленського. Він також намагався з’ясувати, чи можуть контакти між розвідувальними структурами допомогти повернути Москву до предметнішої дипломатичної взаємодії.
Для директора ЦРУ це було помітним виходом за межі звичайного публічного образу керівника розвідки. Формально його основними завданнями залишаються збір і аналіз розвідувальної інформації, контррозвідка та таємні операції. Водночас директор агентства підтримує прямі зв’язки з іноземними спецслужбами.
Саме ця мережа контактів може пояснювати, чому Реткліфф потенційно корисний у переговорах із Росією. Розвідувальний канал дозволяє передавати повідомлення поза формальною дипломатією, перевіряти наміри іншої сторони та обговорювати питання, які складно одразу виносити на політичний рівень.
Для переговорів щодо України такий механізм особливо важливий через глибоку недовіру між сторонами. Вашингтону необхідно не лише передавати пропозиції Москві та Києву, а й оцінювати, наскільки заявлені позиції відповідають реальним намірам і чи готова російська сторона взагалі рухатися до компромісу.
Проте розвідувальний канал не може автоматично замінити політичних переговорників. Рішення про території, припинення вогню, гарантії безпеки, санкції або майбутні відносини США з Росією потребують прямого політичного мандата. Роль директора ЦРУ в такій системі радше може доповнювати дипломатію, ніж підміняти її.
Віткофф і Кушнер лише кілька днів тому провели понад три години переговорів із Путіним у Кремлі, після чого прибули до Києва. Зеленський назвав відновлення переговорного процесу важливим і подякував американській стороні за спробу повернути сторони до дипломатичного формату після місяців застою.
У Києві американські представники обговорювали можливість тристороннього формату, гарантії безпеки, територіальні питання та ситуацію на фронті. Публічно сторони не оголосили домовленостей, які наближали б припинення бойових дій. Вже після їхнього від’їзду Росія відновила масштабні удари по українській столиці.
Саме відсутність прориву могла посилити дискусію у Вашингтоні щодо подальшої моделі переговорів. Однак невдача однієї дипломатичної поїздки ще не означає усунення її учасників. Білий дім продовжує демонструвати довіру до Віткоффа й Кушнера, а офіційного оголошення про передачу їхніх функцій Реткліффу немає.
Існує й інша причина, через яку зміна персоналій може не вирішити головної проблеми. Позиції Росії та України залишаються фундаментально розбіжними щодо територій, гарантій безпеки та умов припинення війни. Новий переговорник може змінити канал комунікації, але не здатен сам усунути ці суперечності.
Москва продовжує вимагати рішень, які Київ вважає неприйнятними, зокрема щодо контрольованих Україною територій Донеччини. Українська сторона наполягає, що будь-яка угода має супроводжуватися реальними гарантіями безпеки та не може перетворитися на паузу, яку Росія використає для підготовки нового наступу.
Показовим залишається і часовий контекст. Після вересневих контактів Віткоффа та Кушнера переговорний процес формально ожив, але без переходу до зустрічі лідерів. 10 вересня Зеленський заявив, що тристоронніх переговорів до російських парламентських виборів 20 вересня не очікує.
Для Реткліффа можливе розширення ролі означало б перехід від переважно розвідувальної місії до значно помітнішого політичного посередництва. Він уже має прямий канал до російських спецслужб і доступ до найбільш чутливої американської оцінки війни, однак дипломатичний мандат залишається іншим типом відповідальності.
Тому нинішня історія радше свідчить про пошук Вашингтоном додаткових каналів, ніж про завершену кадрову перебудову. Реткліфф уже став частиною російсько-української дипломатії, але масштаб цієї ролі ще не визначений. Поки ЦРУ заперечує її розширення, Віткофф і Кушнер залишаються в центрі американських переговорних зусиль.
