Російська цивільна авіація зіткнулася з реальністю, якої ще кілька років тому важко було уявити. Повітряний простір, який Москва намагалася представляти як захищений і контрольований, дедалі частіше стає зоною невизначеності. Причина — регулярні атаки безпілотників, через які роботу аеропортів доводиться призупиняти, а десятки літаків — затримувати або перенаправляти.
Найбільш показовим став серпень. За даними авіаційної безпеки Osprey Flight Solutions, протягом місяця обмеження вводилися в десятках російських аеропортів, зокрема в Москві та Санкт-Петербурзі. Загалом зафіксували 993 випадки тимчасового припинення роботи — приблизно 32 на добу.
Для цивільної авіації це вже не поодинокі надзвичайні ситуації, а системна проблема. Причому масштаби літніх збоїв виявилися настільки значними, що лише за три місяці кількість закриттів перевищила показник за весь 2025 рік. За підрахунками, влітку зафіксували 2 182 такі випадки.
Ще красномовніше ситуацію характеризує порівняння із середніми показниками минулого року. Як повідомлялося, серпневий результат виявився більш ніж у шість разів вищим за середньомісячну кількість обмежень у 2025 році. Це означає, що для російських авіаперевізників порушення роботи аеропортів перестали бути винятковою подією.
Механізм реагування в таких випадках передбачає активацію спеціального протоколу, відомого як «Ковер». Якщо виникає загроза з повітря, цивільні борти можуть приземлятися, залишатися на землі або змінювати маршрут. Головне завдання такої процедури — не допустити перебування пасажирських літаків у небезпечній зоні.
На практиці це запускає ланцюгову реакцію. Один сигнал про загрозу може спричинити затримки одразу в кількох напрямках. Літаки накопичуються на стоянках, екіпажі виходять за межі запланованого робочого графіка, пасажири змушені годинами чекати інформації, а авіакомпаніям доводиться перебудовувати розклад.
Наслідки особливо помітні в районі Москви. За інформацією FlightRadar24, у перші три дні вересня в Росії щодня скасовували в середньому 86 рейсів. У найбільш напружені ночі поблизу столиці кількість затриманих або скасованих рейсів за один раз сягала від 77 до понад 100.
Із проблемами авіації дедалі сильніше стикаються й самі пасажири. Людина, яка планує переліт між великими містами, вже не може бути впевненою, що літак вирушить за розкладом. Для бізнесу це означає зірвані зустрічі та втрату часу, для туристів — зламані плани, а для авіакомпаній — додаткові витрати.
Показовою стала ситуація на маршруті Москва — Санкт-Петербург. За наявними оцінками, пасажиропотік між двома містами скоротився приблизно на 20–23%. Водночас залізниця отримала протилежний ефект: попит на потяги зріс приблизно на 20%.
Ця тенденція важлива не лише з погляду комфорту пасажирів. Вона демонструє, як удари по військових та інфраструктурних об'єктах можуть створювати значно ширший економічний ефект. Навіть коли цивільний літак безпосередньо не стає ціллю, сама необхідність регулярно обмежувати польоти змінює поведінку людей і бізнесу.
Саме на цьому акцентував колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк. За його оцінкою, завдання полягає не в тому, щоб створювати загрозу для цивільних літаків, а в тому, щоб російська авіаційна система більше не могла працювати в умовах повної передбачуваності.
Водночас військовий аналітик Михайло Самусь звертав увагу на економічний аспект. Регулярне закриття аеропортів означає не лише затримані рейси. Воно здатне впливати на страхування, витрати авіакомпаній, внутрішню мобільність населення та готовність іноземних перевізників працювати з таким повітряним простором.
Фактично формується нова реальність: авіаційна система змушена постійно рахуватися з ризиком. А ризик у цивільній авіації майже завжди має фінансову ціну.
1 вересня президент України Володимир Зеленський заявив, що російський повітряний простір стає небезпечним для цивільної авіації, і попередив авіакомпанії та страхові компанії про зміну ситуації. За його словами, Україна не зацікавлена в загибелі невинних людей, однак попередні умови безпеки польотів у Росії більше не можна вважати гарантованими.
Це попередження має значення далеко за межами окремих рейсів. Якщо авіаперевізники змушені враховувати ризик нових обмежень, а страхові компанії — переглядати свої оцінки, проблема поступово виходить із площини військової операції та переходить у повсякденну економіку.
І ситуація продовжує розвиватися. У вересні повідомлялося про нові атаки безпілотників на Саратов та Бєлгородську область, пожежу на нафтопереробному підприємстві, а також займання на складі маркетплейса Ozon у Саратові. Перед цим дрони дісталися навіть Ямалу, де під ударом опинився Новоуренгойський завод із підготовки газового конденсату.
Усе це показує головне: географія ризиків для російської інфраструктури розширюється, а наслідки відчувають не лише військові об'єкти. Повітряний транспорт стає одним із перших секторів, де нестабільність видно буквально щодня — на табло вильотів, у чергах пасажирів і в порожніх смугах очікування.
Російська авіація ще продовжує працювати, але її головна перевага — передбачуваність — поступово зникає. І якщо кількість повітряних тривог та обмежень зберігатиметься на нинішньому рівні, питання для авіакомпаній буде вже не в тому, чи станеться наступний збій, а в тому, наскільки довго вони зможуть працювати в умовах постійної невизначеності.
