Війна у повітрі стрімко змінюється, і технологічна перевага дедалі частіше визначає не лише масштаб атаки, а й те, скільки часу залишається для реакції. Одним із найбільш тривожних викликів останнього часу стали реактивні версії ударних безпілотників типу «Шахед». За словами заступника командира Третього армійського корпусу Максима Жоріна, Україна наразі має серйозні проблеми з їхнім перехопленням.
Військовий звернув увагу на ситуацію у своєму Telegram-каналі, фактично поставивши питання руба: технологія вже активно використовується проти України, а ефективної та масштабної системи протидії їй досі немає. На його думку, це створює небезпечний дисбаланс, адже швидкість реактивного безпілотника суттєво скорочує час, який мають засоби протиповітряної оборони для виявлення, супроводу та ураження цілі.
Йдеться не просто про чергову модифікацію знайомого типу дрона. Застосування реактивної тяги змінює сам характер загрози. Якщо повільніші безпілотники залишають більше часу для роботи різних компонентів оборони, то швидкісна ціль може значно швидше подолати відстань до визначеного району. Для системи захисту це означає необхідність швидше приймати рішення та використовувати технології, здатні працювати в нових умовах.
Жорін наголошує, що Росія змогла перейти від експериментів до масового застосування реактивних ударних безпілотників. Водночас Україна, за його оцінкою, опинилася в ситуації, коли не має достатньо власних таких апаратів і водночас не володіє ефективною системою їх нейтралізації. Саме це він називає одним із ключових викликів, на яких необхідно зосередитися вже зараз.
Проблема має одразу два виміри. Перший — оборонний. Україні потрібні засоби, здатні своєчасно виявляти та знищувати швидкі повітряні цілі. Другий — технологічний і виробничий. Йдеться про необхідність створення власних реактивних безпілотних систем, які могли б використовуватися для завдання ударів на значній відстані.
Це особливо важливо через те, що сучасна війна дедалі більше перетворюється на змагання виробничих можливостей. Одного лише створення окремих зразків техніки недостатньо. Критичним стає питання масштабування: скільки таких систем можна виготовити, як швидко їх можна модернізувати та наскільки оперативно військо отримує нові рішення у відповідь на зміни на полі бою.
Україна вже демонструє здатність завдавати ударів безпілотниками по цілях на території Росії. Проте, як зазначив Жорін, частину українських дронів противник також збиває. Це свідчить про те, що боротьба у сфері безпілотних технологій давно перестала бути односторонньою. Обидві сторони постійно вдосконалюють свої системи — і кожна нова технологічна перевага змушує іншу сторону шукати контрзасіб.
Саме тому питання реактивних дронів виходить далеко за межі окремого виду озброєння. Воно стосується всієї архітектури повітряної оборони. Захист українських міст, енергетичних об'єктів, промисловості та військової інфраструктури потребує багаторівневої системи, у якій дорогі зенітні ракети мають поєднуватися з дешевшими засобами перехоплення, безпілотними комплексами, радіоелектронною боротьбою та новими технологіями виявлення.
На цьому тлі важливою залишається і міжнародна підтримка. Україна продовжує отримувати допомогу від партнерів, зокрема для посилення протиповітряної оборони та підготовки до нового опалювального сезону. Канада, зокрема, заявила про пакет оборонної та енергетичної допомоги, покликаний допомогти Україні пройти складний зимовий період.
Окремим напрямом цієї підтримки стало постачання ракет-перехоплювачів. На відповідний пакет обладнання Канада виділяє 350 мільйонів доларів. Такі рішення можуть посилити захист від повітряних атак, однак проблема швидкісних безпілотників показує: потреба України полягає не лише у збільшенні кількості вже наявних засобів.
Війна змушує постійно створювати нові рішення. Те, що ще вчора здавалося технологічною перевагою, сьогодні може стати масовою загрозою. Саме тому реактивні «Шахеди» є сигналом, який не можна ігнорувати. Україні необхідно одночасно розвивати власні швидкісні безпілотні системи та створювати комплексну відповідь на аналогічні розробки противника.
Час у цій боротьбі має особливу ціну. Чим швидше змінюються повітряні загрози, тим менше можливостей залишається для запізнілої реакції. І від того, наскільки оперативно Україна зможе адаптувати виробництво, розвідку та протиповітряну оборону, залежатиме здатність захищати небо від нового покоління ударних дронів.
