Нічні атаки безпілотниками дедалі більше перетворюються на випробування не лише для протиповітряної оборони, а й для українських технологій радіоелектронної боротьби. Росія послідовно змінює конструкцію та програмне забезпечення своїх ударних дронів, намагаючись зробити їх менш залежними від систем, які Україна використовує для протидії навігації.
Особливо показовою є ситуація з реактивними версіями «Шахедів». Як повідомив радник президента України з питань розвитку технологічних напрямків оборони Сергій Бескрестнов, відомий під позивним Флеш, не всі такі апарати під час польоту отримують команди в режимі реального часу. Частина з них може рухатися до визначеної цілі за заздалегідь заданим маршрутом.
На перший погляд це може здатися другорядною технічною деталлю. Насправді ж саме вона пояснює, чому придушення окремих каналів зв’язку далеко не завжди означає автоматичне знищення загрози. Якщо безпілотник здатний продовжувати політ завдяки поєднанню інерційної та супутникової навігації, його поведінка в умовах роботи РЕБ стає значно складнішою для прогнозування.
За словами Бескрестнова, кілька тижнів тому російська сторона модернізувала інерційну навігаційну систему на «Шахедах». Її завдання полягає у тому, щоб забезпечувати орієнтування апарата навіть тоді, коли супутниковий сигнал стає нестабільним або зазнає впливу перешкод.
Це важливий напрям розвитку ударних безпілотників. Інерційна навігація не потребує постійного обміну даними із зовнішнім джерелом для кожного маневру. Система використовує внутрішні датчики, щоб оцінювати рух апарата та підтримувати заданий курс. Водночас така технологія не є абсолютним захистом: похибка з часом накопичується. Саме тому поєднання різних способів навігації може зробити дрон значно стійкішим.
Але на цьому модернізація не зупиняється.
Фахівець також звернув увагу на розвиток CRPA-антен — спеціальних антенно-фазованих систем, призначених для підвищення стійкості супутникової навігації до перешкод. Йдеться про перехід від 16-елементних конструкцій до 20-елементних. У перспективі, за наведеними Бескрестновим даними, може з’явитися й 24-елементний варіант.
Сам факт такої послідовності показує головне: російська програма модернізації безпілотників не виглядає разовою відповіддю на українські технології. Це радше постійний процес пошуку слабких місць та їхнього усунення.
Для України це означає необхідність діяти ще швидше.
Радіоелектронна боротьба залишається одним із найважливіших компонентів захисту від безпілотних атак. Однак ефективність РЕБ залежить від того, яку саме систему навігації, зв’язку та управління використовує конкретний апарат. Якщо конструкція дрона змінюється, повинні змінюватися й засоби протидії.
Саме тому сьогоднішня війна безпілотників — це вже не просто протистояння «дрон проти засобу його придушення». Це складна технологічна гонка, де кожне нове рішення однієї сторони змушує іншу шукати відповідь.
Окремо Бескрестнов звернув увагу на російські крилаті ракети «Бандероль» і «Дань-Т». За його словами, вони не використовують онлайн-керування, покладаючись на супутникову та інерційну навігацію. Це водночас демонструє і проблему, і можливість для української сторони: такі системи можуть залишатися вразливими до правильно організованого впливу РЕБ.
Втім, ситуація вимагає постійного вдосконалення. Те, що працювало проти попередньої модифікації безпілотника, не обов’язково матиме таку саму ефективність проти наступної.
Українські військові вже неодноразово проходили через подібні етапи технологічного протистояння. Військовий експерт Олександр Мусієнко порівняв нинішню ситуацію з осінню 2022 року, коли масоване застосування іранських та російсько-іранських безпілотників стало для України новим викликом. Тоді також знадобився час, щоб адаптувати систему захисту до масштабів і особливостей нової загрози.
Сьогодні різниця полягає в тому, що технологічний цикл став набагато швидшим. Безпілотник, який ще вчора був відносно простою ціллю, після кількох хвиль модернізації може вимагати зовсім іншого підходу до виявлення та нейтралізації.
Для Києва це особливо важливо. Велике місто залишається складним середовищем для роботи протиповітряної оборони: тут критичними є час виявлення, точність визначення маршруту, швидкість реакції та здатність правильно розподіляти засоби ураження. Чим більше варіантів поведінки має безпілотник, тим складніше побудувати універсальну схему його перехоплення.
Водночас говорити про невразливість нових «Шахедів» було б неправильно. Модернізація не робить дрон невидимим і не усуває всіх його слабких місць. Вона лише змінює баланс можливостей та змушує Україну вдосконалювати власні системи.
Саме в цьому й полягає головний виклик найближчого часу. Йдеться вже не тільки про кількість дронів, які запускаються по українських містах. Значення має їхня якість, здатність адаптуватися до перешкод, точність навігації та стійкість до різних способів протидії.
Технологічна війна не має пауз. Поки одна сторона шукає спосіб заглушити сигнал, інша працює над тим, щоб зробити навігацію незалежнішою від цього сигналу. Поки створюється новий засіб перехоплення, з’являється модифікація, яка потребує іншого рішення.
Тому нинішня модернізація «Шахедів» — це сигнал не про те, що українська РЕБ втратила значення, а про необхідність її подальшого розвитку. У цій гонці вирішальними стають не лише потужність систем, а й швидкість, із якою Україна здатна бачити зміни та створювати відповідь на них.
