Криза довіри після розслідування та її вплив на президентську вертикаль
Передумови загострення політичної ситуації
Публікація розслідування НАБУ про корупційні схеми в енергетичному секторі стала початком найгучнішого внутрішнього зсуву у владній команді за останні роки. Для президента Володимира Зеленського цей тиждень перетворився на серію важливих переговорів, під час яких ключові представники влади намагалися запропонувати власні варіанти виходу з кризи. Джерела з команди повідомляють, що глава держави хотів отримати максимально широкий спектр думок щодо того, яким має бути рішення, здатне стабілізувати ситуацію в політичній системі. Ці зустрічі частково стали публічними, адже звіти про розмови з прем’єркою Юлією Свириденко, віце-прем’єром Михайлом Федоровим та керівником ГУР Кирилом Будановим з’явилися у відкритих джерелах. Проте непублічна частина консультацій виглядала значно напруженішою.
Серед наближених до президента поширюється думка, що збереження на посаді голови Офісу президента Андрія Єрмака дедалі більше впливає на сприйняття легітимності політичних процесів. Саме тому ключові представники влади, які продовжують підтримувати президента, тепер рекомендують зробити крок, що допоможе знизити градус напруги. Джерела, знайомі з перебігом розмов, стверджують, що попри відмінність у деталях запропонованих сценаріїв, майже всі радники наголошували на необхідності кадрових змін у керівництві ОП.
Водночас у політичних кулуарах наголошують, що нинішня криза довіри не є ізольованою. Вона стала наслідком накопичення проблемних рішень, стратегічних дискусій та внутрішньофракційних суперечностей. Саме тому поява справи Мідаса лише пришвидшила процеси, які тривали непомітно вже тривалий час. Розслідування НАБУ стало каталізатором, що змусив президентську команду перейти від кулуарних дискусій до відкритішої розмови про відповідальність і необхідність реформування внутрішніх механізмів влади.
Дедалі більше депутатів та урядовців відчувають політичний ризик у домовчуванні або зволіканні, адже втрата електоральної підтримки може перетворитися на реальну загрозу для парламентської більшості. Саме тому ключові представники влади у приватних бесідах намагаються переконати Зеленського, що швидкі та рішучі дії здатні захистити не тільки його особистий політичний авторитет, а й стабільність всієї державної вертикалі.
Політичний тиск усередині фракції та формування внутрішньої коаліції
Сигнали невдоволення серед депутатів
У середовищі парламентської більшості позиції щодо голови Офісу президента розходяться дедалі відчутніше. За словами співрозмовника, пов’язаного зі «Слугою народу», у фракції легше знайти тих, хто вимагає відставки Єрмака, ніж тих, хто прагне його зберегти. Депутати наголошують, що не існує прямого шантажу, але натомість є реальна загроза розпаду фракції у разі збереження чинного керівника ОП. Це створює новий вид політичного тиску, який раніше не був характерним для команди президента.
Джерела повідомляють, що всередині фракції сформувалася умовна «коаліція рішучих», яка розглядає відставку голови ОП як необхідний крок для політичного виживання. У цю групу входять як прихильники реформаторських підходів, так і депутати, пов’язані з більш прагматичним крилом партії. Особливо помітним є вплив тандему Арахамія–Гетманцев, який, за повідомленнями, координує дії з ліберальним крилом «Слуги народу».
Ситуація ускладнюється тим, що цей внутрішній рух не має наміру обмежуватися кулуарними дискусіями. Деякі його учасники попереджають про готовність навіть до виходу з фракції, якщо президент не ухвалить кадрове рішення. Такий розвиток подій суттєво підвищує ставки, адже будь-який розкол у парламентській більшості створює ризики для ухвалення ключових для держави рішень.
Зеленський змушений балансувати між політичною доцільністю та потребою зберегти керованість процесами. Його рішення може стати сигналом не тільки для внутрішньої аудиторії, а й для міжнародних партнерів, які уважно стежать за стабільністю українських інституцій. Саме тому ключові представники влади наполягають, що кадрова зміна могла б стати не просто реакцією на скандал, а важливим елементом відновлення довіри.
Наразі головним питанням залишається не лише те, чи буде звільнений Андрій Єрмак, а й те, чи здатна правляча команда виробити спільне бачення подальших реформ і механізмів контролю. Якщо цього не станеться, внутрішня напруга може зростати й надалі.
