Відома постать української опери, соліст Одеського національного театру опери та балету Владислав Вікентійович Горай трагічно загинув під час волонтерської поїздки до Сумської області, що межує з Росією.
За повідомленням опери, тенор вирушив до північного регіону, який останнім часом став ареною важких фронтових боїв та безперервних ракетно-дронових атак, щоби надати допомогу пораненим, перебратися уламки та евакуювати мирне населення з населених пунктів, що опинилися під загрозою.
Наразі обставини його загибелі ще уточнюються, оскільки офіційних подробиць волонтерської операції й деталей події поки що немає.
Владислав Горай народився в 1965 році на Вінниччині, де після завершення навчання на музичному факультеті Державного педагогічного університету у 1988 році отримав диплом сольного співака.
Уже п’ять років по тому, у 1993-му, молодий баритон приєднався до трупи Одеської опери, де невдовзі здобув славу як один із найвиразніших тенорів свого покоління.
За час своєї творчої діяльності він виконав понад півсотні провідних партій у класичних творах – від романтичних арій Пуччіні до драматичних образів Верді, демонструючи бездоганне володіння голосом, глибоке розуміння лірики та характеру ролей.
У 2013 році Владислав Горай отримав почесне звання «Заслужений артист України» за вагомий внесок у розвиток української культури. Колеги по сцені відзначали його виняткову працелюбність, вимогливість до себе та щиру відданість мистецтву.
Опера офіційно зазначила: «У найтемніші часи він не стояв осторонь – допомагав, волонтерив, підтримував». Саме це бажання бути корисним, незважаючи на творчі успіхи, і стало для нього дороговказом, коли він вирішив долучитися до волонтерської допомоги жителям Сумщини.
Міжнародна кар’єра Горая була надзвичайно насиченою: він брав участь у проєктах у Паризькій національній опері, Римській музичній академії, Амстердамському театрі, Ліонському оперному цьому, страсбурзькому і цюрихському сценічних майданчиках. Виконував сольні партії в Teatro Monumental у Мадриді та Державному театрі опери й балету в Бухаресті. Він неодноразово гастролював у Великій Британії, Канаді, Італії та США, де його голос високо цінували за виразну інтонацію, виразну пластику та надзвичайну емоційну щедрість.
Серед близьких і друзів Горая переживання від втрати вражає особливим горем. Директор Одеської опери у своєму зверненні зазначив: «Наш театр залишився сиротою. У нас пішов артист, який не лише творив на сцені, а й жив оперою серцем». Волонтерська діяльність була для нього не менше важливою, ніж сцена: він організовував концерти для бійців та мешканців прифронтових міст, передавав гуманітарні вантажі та власноруч допомагав у розборі завалів після обстрілів.
Загибель Владислава Горая стала черговим болісним нагадуванням про те, що війна забирає не лише солдатів, а й тих, хто присвятив життя культурі та гуманітарній роботі. У мережах розгорілися колективні акції пам’яті: шанувальники мистецтва, колеги-артисти та просто небайдужі закликають запалити свічки сьогодні ввечері об 21:00 та прочитати вголос арії, які виконував Горай. На сайті театру з’явився розділ «Пам’яті Владислава Горая», де триває збір матеріалів, фото, відео з його виступів та спогадів.
Офіційне слідство має з’ясувати обставини загибелі митця. Місцева військова адміністрація обіцяє надати всю необхідну підтримку для організації перепоховання з усіма почесними церемоніальними атрибутами. Родина співака висловила подяку за хвилю підтримки та солідарності, яка нині об’єднала мистецьку спільноту й волонтерів по всій країні.
Втрата Владислава Вікентійовича Горая стала великим ударом для української культури та волонтерського руху. Його життєвий шлях – від студента-музиканта до заслуженого артиста та громадського діяча – свідчить про прагнення захищати не лише прекрасне, а й саме життя поруч з тими, хто цього потребує. Спадок митця житиме в серцях слухачів, на сцені Одеської опери та в подяках тих, кому він допоміг у найскладніші дні героїчного спротиву. Вічна пам’ять герою та великому тенору України.
