Вибори під час війни залишаються одним із найскладніших політичних і правових питань, що постали перед Україною за всі роки незалежності. Суспільству, міжнародним партнерам і політикуму доводиться шукати баланс між необхідністю дотримання демократичних стандартів та реаліями воєнного часу. Саме тому заява першого віцеспікера Верховної Ради Олександра Корнієнка про те, що парламент зараз не має жодних чернеток або законодавчих ініціатив щодо проведення виборів в умовах воєнного стану, стала важливим сигналом. Вона окреслює масштаб проблеми та демонструє, що розмови про можливість голосування — не питання техніки, а питання безпеки, логістики, правових рамок і реального захисту людей.
Корнієнко наголошує: Україна не відмовляється від демократії й не ставить під сумнів європейські цінності. Навпаки, країна рухається шляхом до ЄС і має відповідати копенгагенським критеріям. Однак провести вибори тоді, коли тривають активні бойові дії, коли міста та села системно атакуються ракетами й дронами, коли сотні тисяч людей служать на фронті, — надзвичайно складне завдання. Він підкреслює, що відмова від виборів зараз не є політичним рішенням чи небажанням руху до демократії, а прямим наслідком загроз для громадян.
Окрему увагу віцеспікер приділяє міжнародному контексту. За його словами, безпекову рамку мають надати партнери України — зокрема, США та країни Європейського Союзу. Без їхніх ресурсів, гарантій і участі в забезпеченні безпеки національні інституції просто не зможуть організувати процес таким чином, щоб убезпечити громадян, членів дільничних комісій та кандидатів.
Розроблення можливих законодавчих змін потребує участі не лише Верховної Ради, а й Кабінету Міністрів, ЦВК, а також громадських організацій, які можуть запропонувати свої експертні рішення. Проте без вихідної безпекової основи будь-які законопроєкти перетворюватимуться на формальність, не здатну реалізуватися на практиці.
Правові межі виборів під час воєнного стану
Одним із ключових моментів, на які звертає увагу Корнієнко, є норми Конституції України. Основний Закон прямо забороняє проведення парламентських виборів під час дії воєнного стану. Ця норма є однозначною та не дозволяє тлумачень. А оскільки в умовах війни змінювати Конституцію неможливо, то організація виборів до Верховної Ради зараз юридично заблокована.
Проте навіть якби йшлося про інші типи виборів, кількість викликів залишається вкрай великою. Корнієнко підкреслює: питання не лише у відсутності законів, а в тому, що законодавчі рамки мають базуватися на реальних можливостях, яких нині немає. Приміром, чинне законодавство не визначає, хто саме повинен ухвалювати рішення щодо відкриття виборчих дільниць у тих регіонах, де зберігається небезпека атак. Без цього будь-які процедури залишаються лише теорією.
Не менш складною є проблема організації агітації. Значна частина територій знаходиться під загрозою ударів, тому проведення масових заходів, зустрічей із виборцями та публічних виступів може становити смертельну небезпеку. Це ставить під сумнів принцип рівності кандидатів: одні матимуть можливість працювати з виборцями, інші — ні.
Крім того, для проведення виборів потрібні стабільні комунікації, транспорт, логістика та енергопостачання — те, що в умовах війни часто зазнає збоїв. Будь-який збій у ключових системах може не лише зірвати голосування, а й поставити під загрозу життя людей.
Таким чином, правовий вимір проблеми тісно переплетений із безпековим і технічним, і жоден із них не може існувати окремо.
Виборці за кордоном та внутрішньо переміщені особи
Однією з найбільших груп виборців, щодо яких виникає багато питань, є українці за кордоном. Мільйони громадян були змушені виїхати, і далеко не всі готові повертатися додому, поки триває війна. Організувати голосування за межами країни можна лише за допомогою міжнародних партнерів, але й тут існують складнощі. Потрібно забезпечити доступ до консульських установ, передбачити збільшення кількості виборчих дільниць, вирішити питання черг, безпеки та підрахунку бюлетенів.
Ще складнішою є ситуація з внутрішньо переміщеними особами. Вони нерідко проживають у місцях, де не мають постійної реєстрації, а система ведення реєстру виборців потребує серйозного оновлення. Для цього ЦВК повинна отримати нові повноваження та ресурси. Питання, як забезпечити коректність даних і запобігти маніпуляціям, теж залишається відкритим.
Переселенці часто проживають у гуртожитках, тимчасових прихистках або орендованих помешканнях, і їхні адреси можуть змінюватися. Це створює ризики втрати актуальних відомостей та ускладнює планування роботи дільничних комісій. Прозорість і точність даних — фундамент виборчого процесу, і без цього система не функціонуватиме.
Додатковою проблемою є доступ до інформації та можливість отримувати агітаційні матеріали. Люди, які втратили домівки, часто зосереджені на вирішенні життєво важливих питань, тому участь у політичних процесах може відступати на другий план. Це створює соціальну нерівність, яку необхідно врахувати в майбутніх законодавчих змінах.
Окрема дискусія розгортається довкола того, як гарантувати волевиявлення для переселенців із прифронтових територій. Багато з них прагнуть повернутися додому, але поки що не можуть цього зробити. Їхній голос має бути врахований — і водночас його потрібно забезпечити технічно.
Участь військових у виборах: виборці та кандидати
Серед найскладніших викликів — участь у виборах військовослужбовців. На фронті перебувають сотні тисяч людей, і держава зобов’язана забезпечити їм право голосу. Однак постає питання: яким чином це реалізувати, не порушуючи безпекових протоколів?
Організація дільниць у зоні бойових дій неможлива. Так само неможливо забезпечити масове транспортування військових до безпечних пунктів голосування. Відтак, будь-яка модель потребуватиме альтернативних рішень — наприклад, спеціальних виборчих процедур, голосування за списками частин або іншого механізму, який ще має бути окреслений у законі.
Ще складніша ситуація — із можливістю військових бути кандидатами. За законом вони мають право взяти відпустку, але на практиці довготривала відсутність ключових бійців на передовій може ослабити оборону. Це створює конфлікт між правами людини та потребами безпеки. Потрібно знайти формулу, яка дозволить дотримати демократичні принципи, не наражаючи країну на додаткові ризики.
Крім того, військові часто перебувають під інформаційним тиском, не мають можливості повноцінно слідкувати за кампаніями чи спілкуватися з кандидатами. Питання рівності умов для них також залишається відкритим.
Підрахунок голосів військових потребуватиме особливих протоколів, щоб уникнути маніпуляцій та зберегти конфіденційність. Без прозорої системи довіра суспільства до виборів може опинитися під загрозою.
Ці питання не мають готових відповідей, але їх потрібно обговорювати вже зараз, адже забезпечення прав військових — невід’ємна частина функціонування демократичної країни.
Безпекова рамка як ключова умова проведення виборів
Корнієнко наголошує: безпека — основний фактор, який визначає можливість проведення виборів. Сьогодні Україна не може гарантувати безпеку ні для виборців, ні для членів комісій, ні для кандидатів. Прифронтові райони перебувають у зоні ризику, а можливості сучасних FPV-дронів, які можуть долітати на десятки кілометрів, створюють загрози навіть для територіально віддалених регіонів.
Проблема полягає в тому, що законодавство навіть не визначає орган, який має ухвалювати рішення про відкриття чи закриття виборчих дільниць у небезпечних місцях. Це створює правовий вакуум, що може мати катастрофічні наслідки. Якщо дільниця відкриється в зоні ризику, це ставитиме під загрозу життя людей. Якщо не відкриється — виникає проблема доступу до волевиявлення.
Безпекові структури мають дати оцінку можливим сценаріям, створити матрицю ризиків, визначити території, де голосування є можливим, і ті, де воно не може бути проведене за жодних умов. Лише після цього політики можуть переходити до розробки конкретних законодавчих рішень.
Важливим аспектом є захист інфраструктури. Дільниці традиційно розташовуються в школах, будинках культури, адмінбудівлях — а саме такі об’єкти часто стають цілями атак. Тому навіть вибір місця проведення голосування потребує переосмислення та створення нових протоколів.
Щоб створити безпекову рамку, потрібна координація із США, країнами ЄС та іншими партнерами. Лише національних ресурсів для цього недостатньо, і Корнієнко прямо говорить про це. Міжнародна підтримка може включати технічні засоби захисту, контроль повітряного простору, додаткові ресурси для евакуаційних планів та інші інструменти.
Без цього будь-які дискусії про терміни виборів залишатимуться суто теоретичними.
Політичний контекст та позиція міжнародних партнерів
Ситуація ускладнюється тим, що деякі партнери України публічно говорять про необхідність проведення виборів. Зокрема, президент США Дональд Трамп заявив, що настав час для організації президентських виборів. В Україні ця заява викликала чимало дискусій, а президент Володимир Зеленський відповів, що готовий до відповідних рішень, якщо партнери забезпечать безпеку.
Корнієнко розмірковує над тим, наскільки такі заяви можна вважати дипломатичним інструментом тиску чи переговорною тактикою. Україна вдячна за підтримку, але очікує реалістичного підходу до умов, у яких доводиться працювати. Партнери можуть висувати вимоги, але на них також лежить відповідальність за створення безпечних умов для виконання цих вимог.
Політичний дискурс всередині України також непростий. У парламенті існують робочі тексти, напрацювання та ідеї, проте не розглядалося жодного документа в сесійній залі. Частково це пов’язано з тим, що будь-яка спроба розпочати дискусію часто перетворюється на політичні суперечки, а не на конструктивний пошук рішень.
Попри це, діалог триває. Президент провів консультації з парламентом щодо можливості виборів, і тепер депутати мають запропонувати своє бачення. Проте всі розуміють, що це рішення залежатиме не лише від політичної волі, а й від реальної ситуації на фронті.
Висновок
Заява Олександра Корнієнка про відсутність чернеток виборчого законодавства під час воєнного стану стала важливим нагадуванням: демократичні процедури вимагають не лише правових норм, а й реальних безпечних та технічних умов. Україна готова виконувати свої міжнародні зобов’язання, але має діяти відповідально, не наражаючи громадян на небезпеку.
Питання виборів у воєнний час — це не політична амбіція, не спроба заручитися підтримкою чи уникнути відповідальності. Це питання виживання країни, захисту її людей та збереження державних інституцій. Лише після того, як буде створено реальну безпекову рамку, оновлено правові механізми та забезпечено умови для участі всіх груп виборців, Україна зможе перейти до обговорення конкретних дат.
