У багатьох куточках Сполучених Штатів, від узбережжя Тихого до Східного, сотні громадян вийшли під гаслом «No War in Iran!», щоб засудити останні авіаудари по ядерних об’єктах Ірану.
Ці демонстрації стали реакцією на указ президента Трампа, який дозволив завдати ракетні удари за допомогою B-2 і підводних човнів у відповідь на нібито загрозу ядерної програми Тегерана. Учасники мітингів із банерами, плакатами та іранськими прапорами вимагали припинити ескалацію і повернутися до переговорів, наголошуючи, що шлях до миру лежить лише через дипломатію.
У Вашингтоні, на площі перед Білим домом, зібралося понад двісті протестувальників, серед яких були ветерани дводенної війни у В’єтнамі та інших конфліктах. Рон Кармайкл, 78-річний колишній льотчик, який брав участь у бойових діях у ХХ столітті, вважає дії США неприпустимими: «Ми не маємо ставати на шлях перетворення на монархію», — заявив він, натякаючи на риторику президента. Демонстранти скандували «Протести, мир і справедливість!» та «Ні війні з Іраном!», тримаючи плакати з закликами до Конгресу зупинити військові витрати на конфлікт.
У Чикаго на центральній площі зібралося близько двохсот людей різного віку й національностей. Серед них був Алі Тарох, який емігрував із Ірану після двох років ув’язнення за політичні переконання. Він вважає, що насильство лише поглибить страждання мирного населення в регіоні та унеможливить внутрішні реформи. «Зміна режиму неможлива через удари з повітря», — наголосив Алі, закликаючи до довгострокових переговорів і санкцій, а не ракетних ударів.
На заході США, у Лос-Анджелесі, кілька десятків демонстрантів зібралися в районі Вествуд, поблизу кампусу університету Каліфорнії. Серед них була медсестра Нур Абдель-Хак, чия родина живе в Секторі Газа та на Західному березі. Вона розповіла, що бої між Ізраїлем і палестинцями вже завдали непримиренних втрат цивільному населенню, а втручання в конфлікт Ірану лише підсилює хвилю ненависті та руйнування. Поряд із мирними зойками лунали гасла «Протести за мир!» і «Досить знищення!».
У Нью-Йорку кілька десятків людей пройшли маршем від П’ятої авеню до площі Юніон-сквер, несучи плакати зі словами «Дипломатія, а не війна» та «Трамп, зупини агресію». Багато хто з учасників мав іранське коріння або є прихильниками ліберальних рухів, які називають останні авіаудари неприпустимими з огляду на міжнародне право. Водночас до акції долучилися представники Антивоєнної партії та молодіжних організацій, щоб об’єднати зусилля проти ескалації.
У Бостоні, незважаючи на спонтанну організацію за 24 години до початку, в акції взяло участь близько п’ятдесяти людей. Лідер місцевої філії «Партії соціалізму та визволення» Віолетта Вега, 23-річна соціальна працівниця, закликала владу перенаправити бюджетні витрати із зброї на освіту і охорону здоров’я. «Гроші для роботи та шкіл, а не для бомбардувань і окупації!» — вигукували учасники, демонструючи альтернативний погляд на національні пріоритети.
Схоже, що загальна відвідуваність протестів була меншою, ніж під час «No Kings» руху попереднього тижня, проте організатори наголошують на важливості кожного голосу. Акції, що пройшли в Сіетлі, Денвері та Річмонді, виявили подібне занепокоєння серед молоді й представників академічного середовища. Вони вважають, що авіаудари під гаслом “захисту інтересів національної безпеки” лише поглиблюють геополітичну напругу та підривають довіру до США як до гаранта міжнародного миру.
Учасники протестів звернулися до Конгресу США з вимогою ухвалити резолюцію, яка обмежить президентські повноваження щодо застосування авіаударів без схвалення Палати представників. Експерти в галузі права та колишні дипломати підтримують цю ініціативу, оскільки вона може знизити ризик односторонніх рішень, що ведуть до війни без підтримки міжнародної спільноти. Петиція зібрала більше ста тисяч підписів менше ніж за добу.
Такі демонстрації у США свідчать про розкол у суспільстві щодо зовнішньої політики адміністрації Трампа. Частина громадян переконана, що рішучі дії єдино можливі для стримування Ірану, інші ж вважають, що лише багатосторонні переговори та органи ООН можуть гарантувати стабільність. Як би не розвивалися події далі, протестні акції проти авіаударів по Ірану уже зайняли важливе місце в історії сучасних суспільних рухів за припинення військових дій та відновлення дипломатії.
