Менше ніж за 48 годин після вечері з представником, якого направив російський президент Володимир Путін у Вашингтон, Стів Віткоф, спеціальний посол Трампа з переговорів з Москвою, повернувся до Білого дому, де на зустрічі з президентом Дональдом Трампом висловив думку, що найшвидшим шляхом до встановлення тимчасового припинення вогню в Україні є підтримка стратегії, яка передбачає передання Росії контролю над чотирма регіонами на сході України. За інформацією двох високопоставлених американських чиновників та п’яти осіб, знайомих із ситуацією, ця пропозиція включає території, які Росія незаконно намагалася анексувати у 2022 році.
Ця позиція, яку Віткоф уже неодноразово окремо висловлював у подкастах із консервативними медіа, особливо у інтерв’ю з Такером Карлсоном, стала предметом гострих суперечок. Українська сторона неодноразово відкидала такі умови, а деякі представники як американських, так і європейських кіл охарактеризували її як максималістичну російську вимогу. Під час зустрічі у Білому домі генерал Кіт Еллког, який також виконує функції посла з питань України, виступив із рішучим запереченням, наголошуючи, що, незважаючи на готовність української сторони обговорити певні умови, жодна українська влада не погодиться на одностороннє передання повного контролю над цими територіями Росії.
За інформацією кількох осіб, знайомих із внутрішніми обговореннями в адміністрації, зустріч у Білому домі завершилася без прийняття остаточного рішення щодо зміни стратегії США. Незважаючи на те, що Віткоф незабаром вирушив до Росії для переговорів із Путіним, між представниками адміністрації спостерігаються все більш гострі розбіжності у поглядах на те, як слід вирішувати застій між Україною та Росією. Дехто з чиновників виступає за більш безпосередню підтримку України, тоді як позиції Віткофа, який наголошує на потенційних поступках, викликають критику.
Особливо гостро ситуація розігрілася після того, як Віткоф запросив до себе на вечерю російського посла Кирила Дмитрієва, який перебуває під санкціями через вторгнення Росії в Україну. Це порушило звичні протоколи безпеки, адже зазвичай американські чиновники уникають прийому офіційних представників Росії у приватних осередках, враховуючи високий рівень розвідки московських служб. Після того, як ця вечеря була перенесена до Білого дому, ситуація змусила викликати занепокоєння серед високопоставлених осіб у Національній радi безпеки та Державному департаменті США.
Незважаючи на те, що Віткоф користується підтримкою частини республіканського табору, зокрема серед тих, хто критично ставиться до традиційної підтримки України, його проросійські позиції викликали широкий резонанс і обурення серед інших консерваторців. Декілька республіканців на Капітолії неодноразово телефонували до Мікa Вальца, радника з національної безпеки, та до міністра закордонних справ Марко Рубіо, висловлюючи своє невдоволення тим, що Віткоф у своєму інтерв’ю з Такером Карлсоном відкрито похвалював Путіна. В окремих випадках навіть були надсилані листи від видатних донорів, в яких закликали змінити кадровий склад у напрямку України – зокрема, у листі, датованому 26 березня, було зазначено, що «Віткоф повинен піти, а Рубіо має зайняти його місце».
Цей розкол відображає глибоку кризу у внутрішній зовнішній політиці адміністрації Трампа. З одного боку, президент неодноразово заявляв про бажання швидко припинити бойові дії в Україні, аргументуючи, що конфлікт уже забрав сотні тисяч життів і може призвести до безпосереднього зіткнення між США та Росією, яка є ядерною державою. З іншого боку, спроби встановити частковий припинення вогню, зокрема щодо енергетичної інфраструктури та в Чорному морі, залишилися безрезультатними. Багато американських та європейських чиновників висловлюють занепокоєння, що відсутність чіткої стратегії може призвести до прийняття рішень, які не тільки поставлять під сумнів територіальну цілісність України, але й підриватимуть європейську систему безпеки.
За словами двох високопоставлених американських чиновників, які не бажають розкривати свої імена, розбіжності у підходах між Віткофом та Еллкогом вже набирають обертів. Незважаючи на часті обговорення між ними, адміністрація не встановила єдиної координованої стратегії щодо України. Факт того, що Національна рада безпеки США провела лише одне загальне засідання з усіма ключовими радниками з питань національної безпеки, лише посилив невизначеність як всередині адміністрації, так і серед союзників у Європі.
Ця ситуація викликає серйозну стурбованість серед західних дипломатів, які бачать у відсутності чіткої стратегії ознаку того, що Вашингтон може бути змушений приймати кроки, які поставлять під загрозу не тільки безпеку України, але й цілісність європейської оборонної архітектури. Двоє старших західних дипломатів, що контактують з представниками адміністрації, зазначають, що разом із суперечливими сигналами з різних частин уряду створюється враження відсутності реального плану для подолання затяжного конфлікту.
Незважаючи на те, що Віткоф, завдяки своїм особистим зв’язкам із Трампом, має певну підтримку в кабінеті, його позиції зустрічають різке заперечення з боку багатьох американських національних безпекових експертів. Багато хто вважає, що його підхід є надто поступким і відображає проросійську риторику, яка більше схожа на стратегію Росії, ніж на реалістичне бачення припинення бойових дій. Такі коментарі публічно звучали не лише у засобах масової інформації, а й у закритих обговореннях між високопоставленими чиновниками, що свідчить про глибокий розкол у внутрішній політиці США.
Як результат, розбіжності між представниками адміністрації Трампа з питань стратегії в Україні можуть мати далекосяжні наслідки для майбутнього американської зовнішньої політики. З одного боку, ідеологічні прихильники поступових поступок можуть поставити під сумнів принципи, на яких базувалася політика «Америка першої», а з іншого – співпраця з Росією може призвести до ослаблення оборонного потенціалу української держави та порушення балансу сил у Європі.
Таким чином, позиція спеціального посла Стівена Віткофа, яка включає можливе передання контролю над частинами українських земель Росії, викликає гострі суперечності не лише всередині Республіканської партії, але й серед союзників США в Європі. Незважаючи на особисті симпатії Трампа до проросійської риторики, більшість американських виборців і міжнародних партнерів залишаються критично налаштованими до будь-яких кроків, що можуть підірвати територіальну цілісність України та загрожувати стабільності глобального безпекового порядку. Розбіжності у стратегічних підходах та невизначеність у внутрішній політиці адміністрації створюють ризик того, що ситуація може лише погіршитися, якщо не буде прийнято рішучих заходів для встановлення єдиної та чіткої стратегії з вирішення конфлікту.
