Президент Росії Володимир Путін уже не приховує свого оптимізму щодо переговорів із США — попри неодноразові ультиматуми Дональда Трампа, Кремль залишається впевненим, що здобуде більше на полі бою, ніж від обговорюваного американцями миру. Четверта зустріч Путіна з офіційним представником Білого дому Стівом Віткофом за три місяці підтверджує: обидві сторони прагнуть залишити «вікно можливостей» відкритим, але мають протилежні уявлення про кінцевий результат.
З одного боку, Білий дім оголосив про ключові позиції мирної ініціативи: швидке припинення вогню без додаткових територіальних поступок з боку Києва, замороження лінії фронту як тимчасова «лінія контролю», відмова України від інтеграції до НАТО та визнання попереднього статусу окупованих Криму й Донбасу. Віце-президент США Дж. Д. Венс прямо заявив, що Вашингтон припинить підтримку України, якщо вона не погодиться на такі умови. Дональд Трамп у соцмережах додав гасло «Володимире, зупинись!» після найсмертоноснішого за рік ракетного удару по Києву, але продовжує наполягати на мінімальних поступках з боку Москви.
З іншого боку, Путін ухиляється від будь-якого компромісу, який не включатиме визнання результатів воєнної агресії та демілітаризацію України. За даними офіційних представників Києва, інтенсивність авіаударів по цивільних об’єктах лише зросла після початку посередництва США. Тижневе авіаударне командування РФ відзначилося новими масштабними ракетними і дроновими атаками, у тому числі по житлових кварталах, дитячих майданчиках і навіть по ресторанах, які Путін обґрунтував «присутністю нацистів та іноземних кураторів».
Кремль переконаний, що має математичну перевагу: доки українська армія та цивільне населення страждають, російські сили не лише утримують темп наступу, а й деморалізують противника. Професор Григорій Голосов із Європейського університету в Санкт-Петербурзі каже, що Путін «не бажає форсувати процес», адже вважає, що досягнутий ним «тангібл-advantage» на полі бою дає право вимагати суттєвіших поступок від України та Заходу.
У Європі та Вашингтоні такий підхід зустрів жорстку критику: багато лідерів наголошують, що мир, який змушує жертву віддати окуповані землі агресору, є непристойним. Прем’єр міністр Великої Британії та лідери країн G7 висловили занепокоєння, що де-факто визнання анексії Криму підірве міжнародні норми й заохотить нові агресії. Водночас кілька європейських держав уже оголосили про підвищення військових витрат, прагнучи зменшити залежність від U.S. security guarantees і водночас зберегти підтримку України.
Тим часом у Москві провідний редактор консервативної газети «Независимая» Костянтин Ремчуков у статті вказав, що юридичні подробиці анексії чотирьох областей у 2022 році дають Путіну можливість «припинити вогонь без втрати обсягів окупації», якщо він перед цим зачистить останні «20 %» українських позицій у прикордонних районах, які Москва вважає «звільненими». За його словами, «коли остання частка буде взята, війська зможуть зупинитися там, де вестимуть переговори».
У Кремлі та серед еліт такого роду публічні думки вітають як «розумний маневр», що дозволяє зберегти обличчя. Однак для України та її союзників відмова Путіна від поступок означає продовження кровопролиття і збереження гірших умов до остаточного розв’язання конфлікту. Аналітики вказують: якщо з Києва знімуть питання повернення Криму та Донбасу, Україна назавжди позбудеться частини свого суверенітету.
Поки ігри в «курячі бої» між Путіним і Трампом тривають, російські авіаудари залишаються головною причиною людських жертв і руйнувань – тиждень від тижня вони забирають життя мирних громадян, руйнують інфраструктуру й посилюють психологічний тиск на суспільство. Міжнародні спостерігачі занепокоєні: відсутність чіткого залучення НАТО і вагомих санкційних «snapback»-механізмів може поставити Україну перед вибором між поразкою у війні та більш гіркими поступками.
У підсумку, стратегія Путіна ґрунтується на тривалому утриманні переваги на полі бою та випробуванні терпіння свого американського співрозмовника. До тих пір, поки Кремль не побачить гарантій суттєвих поступок від Києва та його західних партнерів, Путін навряд чи припинить авіаудари по цивільних цілях. А для українців це означає ще багато ночей сирен, страху та руйнувань — аж поки міжнародна спільнота не зможе виставити Кремлю неподоланий бар’єр у вигляді об’єднаних оборонних гарантій та реальних санкцій.
