Поразка президента Башара Асада в Сирії стала болючим ударом для Росії, яка була головним союзником сирійського режиму. Ця подія не лише продемонструвала обмеженість військових можливостей Кремля, але й поставила під сумнів його вплив на Близькому Сході.
Однак для Володимира Путіна ця втрата може бути лише тимчасовою перешкодою в його прагненні досягти більшого геополітичного тріумфу — перемоги в Україні.
На думку військових і політичних аналітиків, війна в Україні стала ключовою метою Путіна, яка має виправдати величезні людські та економічні втрати, зберегти державність Росії та компенсувати стратегічні невдачі, такі як крах у Сирії.
"Ставка Путіна на війну в Україні настільки висока, що перемога тут може стати історичним досягненням. Це або все, або нічого", — зазначає аналітик Олександр Баунов із Carnegie Russia Eurasia Center.
Уроки Сирії: чи можливий реванш у війні з Україною?
Захоплення Кремля Сирією мало стати демонстрацією його військової могутності та впливу на міжнародній арені. Проте провал у збереженні режиму Асада, який поступився під тиском повстанців, показав крихкість російських амбіцій. Це змусило багатьох у Москві закликати до рішучішої стратегії в Україні, аби уникнути повторення сирійського сценарію.
Водночас військові експерти вважають, що Росія не має достатніх ресурсів для реалізації масштабної ескалації. Після провалу у спробах захопити Київ російська армія зосередилася на Донбасі, намагаючись виснажити Збройні сили України та змусити їх до переговорів. Проте Україна категорично відкидає будь-які умови, які передбачають втрату територій чи обмеження на вступ до НАТО.
Тисячі сирійців святкували в центрі Дамаска в понеділок. Даніель Берегулак
Сирійський прецедент: попередження чи мотивація для Кремля?
Російські націоналісти та військові оглядачі розцінюють поразку в Сирії як "катастрофу". Ультранаціоналісти вимагають від Путіна жорсткішої позиції в Україні, включаючи масові авіаудари по інфраструктурі та цільові вбивства українських посадовців. Відомий російський письменник і військовий експерт Захар Прилєпін назвав сирійський провал "нашим приниженням", закликавши до безжальності у війні з Україною.
Однак деякі експерти зазначають, що цей націоналістичний запал мало впливає на реальну політику Кремля. На думку політичного науковця Василя Кашина, Кремль продовжуватиме свою стратегію у війні з Україною, не зважаючи на зовнішні фактори.
Геополітична шахівниця: виклики для України та світу
Президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що Україна не погодиться на постійну втрату своїх територій. Попри виснаження економіки та постійні атаки на критичну інфраструктуру, більшість українців підтримують боротьбу за повне відновлення територіальної цілісності. Водночас російські аналітики наголошують, що затяжний конфлікт лише ускладнить досягнення реальної перемоги.
"У сучасному світі перемога можлива лише у швидкій війні. Якщо успіх не досягається одразу, то врешті-решт ви програєте, незалежно від зусиль", — пише військовий експерт Руслан Пухов у російській газеті "Коммерсант".
Фото, опубліковане російськими державними ЗМІ, на якому президенти Росії та Сирії Володимир Путін і Башар Асад відвідують кафедральний собор у Дамаску у 2020 році. Фото басейну Олексія Дружиніна
Що далі: можливі сценарії
Після краху режиму Асада Путін може піти на ескалацію в Україні, аби зберегти обличчя перед своїми союзниками та противниками. Це може включати нові умови для переговорів або ж посилення ударів по українській території. Проте, як зазначають у Києві, російська армія вже досягла меж своїх можливостей. Українські аналітики вважають, що погрози ескалації з боку Кремля — це лише блеф.
Таким чином, ситуація залишається невизначеною. Путін опинився у складному становищі: поразка в Сирії підриває його міжнародний імідж, а війна в Україні виснажує ресурси держави. Водночас ультранаціоналісти вимагають радикальних дій, які можуть ще більше загострити конфлікт і унеможливити дипломатичне вирішення.
Україна ж продовжує наполягати на своїх умовах, розраховуючи на підтримку Заходу та внутрішню стійкість суспільства. У цьому протистоянні визначатиметься не лише доля двох країн, але й баланс сил у всьому світі.
