Російський президент Володимир Путін у телефонній розмові з Дональдом Трампом висунув нову вимогу: Україна має передати Росії повний контроль над Донецькою областю. Це — одна з найважливіших стратегічних територій, за яку українські війська боролися понад десять років, відбиваючи безліч атак російських військ і найманців.
Для Кремля Донецьк — символ реваншу. Для Києва — ключовий бар’єр, що зупиняє російський наступ у напрямку центральної України. Саме тому ультиматум Путіна фактично унеможливлює мирну угоду, про яку так активно говорить Трамп.
Американські чиновники, знайомі з деталями розмови, кажуть, що російський лідер пропонував “обмін”: контроль над усім Донецьком — в обмін на часткову відмову від претензій на Запорізьку і Херсонську області. Цю “угоду” в Європі оцінили жорстко: “Це як продати людині її власну ногу за нічого,” — заявив один із дипломатів.
Після дзвінка з Путіним Трамп не засудив вимоги Кремля, але публічно закликав “зупинитися на нинішніх лініях фронту” і “дати історії вирішити, хто переміг”. Такі слова в Києві сприйняли як сигнал готовності США погодитися на “замороження” війни, що фактично закріпить російську окупацію.
Президент України Володимир Зеленський, який напередодні зустрічався з Трампом у Білому домі, не приховував розчарування. Київ сподівався отримати ракети Tomahawk, які дали б змогу вражати військові об’єкти Росії, але домовленість так і не була досягнута.
Американські експерти наголошують: вимога Путіна щодо Донецька знищує будь-які перспективи справедливого миру. “Росія хоче перетворити агресію на договір, а жертву — на сторону, що поступається,” — зазначив аналітик Brookings Institute.
Фактично Москва намагається узаконити окупацію, використовуючи переговори як прикриття. За словами європейських дипломатів, Кремль прагне виграти час, щоб відновити арсенали і зміцнити оборону перед зимою.
Тим часом фронт залишається стабільним: Росія контролює близько 20% української території, а лінія бойових дій майже не змінюється понад рік. Українські сили утримують стратегічні позиції, попри щоденні обстріли та авіаудари.
У самій Росії економічна ситуація погіршується: санкції обмежують виробництво озброєнь, а удари українських дронів по нафтопереробних заводах створюють серйозні перебої в паливному секторі. Проте Путін продовжує вимагати поступок, намагаючись показати внутрішній аудиторії “успіх” війни.
Американський спецпредставник Стів Віткофф, який брав участь у переговорах, на зустрічі з українською делегацією повторив тезу Кремля, що “Донбас здебільшого російськомовний”. У Києві це сприйняли як небезпечне повторення пропаганди, адже більшість українців, навіть російськомовних, давно відмежували себе від Москви.
У дипломатичних колах Вашингтона визнають, що адміністрація Трампа шукає “швидке рішення”, яке можна подати як власне досягнення. Але на практиці це означає ігнорування міжнародного права та прав українців, які понад десять років воюють за свою землю.
Трамп після розмови з Путіним оголосив, що планує зустрітися з ним у Будапешті “для продовження дискусій про мир”. Підготовкою цього саміту займається держсекретар Марко Рубіо, який, за повідомленнями, намагається узгодити мінімальні умови, прийнятні для обох сторін.
Київ, зі свого боку, виступає за припинення вогню лише за умови жорстких гарантій безпеки. Українська влада прагне міжнародних зобов’язань від США та Європи, які б унеможливили повторення російської агресії після перемир’я.
Водночас Росія знову атакує енергетичну інфраструктуру України, прагнучи паралізувати економіку перед зимовим сезоном. Українські сили відповідають симетрично — ударами по об’єктах «Газпрому» й нафтопереробках у Самарі та Оренбурзі.
Аналітики вважають, що Москва використовує Донбас як головний козир на переговорах. Путін не відмовиться від цієї карти, бо без Донецька він не зможе заявити про “перемогу”. Але поступка Києва зруйнує всю архітектуру європейської безпеки, створивши прецедент силового перекроювання кордонів.
Для України ставка — існування держави. Для Трампа — імідж “миротворця”, здатного зупинити війну без додаткових витрат США. Для Путіна — шанс перетворити військову поразку на дипломатичну перемогу.
Європейські партнери закликають Вашингтон не приймати російські умови. Франція та Німеччина наголошують: будь-яке “замороження” війни без виведення російських військ лише відкладе нову фазу конфлікту.
Українське суспільство сприймає події тверезо. Більшість громадян розуміють: мир, нав’язаний силою, не принесе стабільності. Відмова від Донбасу стала б не компромісом, а початком кінця державності.
У Києві нагадують: Україна вже пережила Крим і не готова вдруге легітимізувати окупацію. Як і раніше, головний принцип — жодного обміну території на тимчасовий мир.
Поки Вашингтон шукає “угоду століття”, Україна готується до зими під звуки сирен і безперервних атак. І поки Путін диктує свої умови, Київ нагадує: справжній мир неможливий без справедливості.
