Народні депутати України ухвалили важливе рішення в межах продовження політики декомунізації та дерусифікації. Парламент затвердив постанову про перейменування 327 населених пунктів, назви яких містять російські або радянські наративи. Це рішення стало черговим кроком до очищення українського культурного простору від символів, що нагадують про російське колоніальне минуле та вплив радянської ідеології.
Джерелом інформації про це голосування стали народні депутати Ярослав Железняк та Роман Лозинський, які повідомили про це у своїх соцмережах.
Деталі голосування
Ярослав Железняк повідомив: "Нову постанову про зміну назв 327 населених пунктів прийнято без обговорення. Але з варіанту, який вчора голосували, вилучили 6 населених пунктів". За це рішення проголосував 281 народний депутат, що свідчить про високу підтримку ініціативи серед обранців.
Основною метою постанови є зміна назв населених пунктів, які пов'язані з радянськими діячами або подіями, а також ті, що містять елементи русифікації. Зокрема, це назви, присвячені московським діячам, таким як Пушкін, Мічурін, Горький, Кутузов, Суворов та Некрасов. Також у списку значаться назви, пов'язані з радянськими святами або символікою, як-от Перше Травня, Первомайське, Маївка тощо.
Найбільш значущі перейменування
Згідно з постановою, серед найважливіших змін назв міст варто відзначити наступні:
- Новомосковськ (Дніпропетровська область) отримав назву Самар;
- Першотравенськ (Дніпропетровська область) став Шахтарським;
- Первомайськ (Луганська область) перейменовано на Сокологірськ;
- Молодогвардійськ (Луганська область) змінив назву на Отаманівку;
- Сєвєродонецьк (Луганська область) став Сіверськодонецьком;
- Червоноград (Львівська область) отримав назву Шептицький;
- Дружба (Сумська область) змінила назву на Хутір-Михайлівський;
- Красноград (Харківська область) перейменували на Берестин;
- Первомайський (Харківська область) став Златополем;
- Ватутіне (Черкаська область) отримало нову назву – Багачеве.
Ці перейменування мають не тільки символічне значення, але й підкреслюють українську ідентичність і намагання позбутися колоніального спадку, який досі присутній у назвах багатьох населених пунктів країни.
Декомунізація та дерусифікація: історичний контекст
Україна протягом останніх років проводить активну політику декомунізації, спрямовану на викорінення радянської символіки та ідеології, що багато років насаджувалися у свідомість українців. Початок цієї кампанії був закладений ще у 2015 році, коли Верховна Рада прийняла пакет законів про декомунізацію. У рамках цього процесу вже були перейменовані тисячі вулиць, міст і сіл, демонтовано пам'ятники радянським діячам та змінено назви багатьох установ і організацій.
Останнім часом процес декомунізації набув нового імпульсу через вторгнення Росії в Україну. Це спровокувало значно більшу увагу до потреби очищення української території від будь-яких символів, що нагадують про колишню залежність від Москви та імперське минуле. Водночас, дерусифікація стала логічним продовженням декомунізаційної політики, адже російська колоніальна політика протягом століть намагалася знищити українську національну ідентичність.
Супротив у парламенті
Варто зазначити, що питання перейменування населених пунктів не завжди знаходить одностайну підтримку у Верховній Раді. Наприклад, 18 вересня Рада не змогла проголосувати за дерусифікацію понад 300 населених пунктів, через що трибуну парламенту було заблоковано. Депутати, які підтримували декомунізацію та дерусифікацію, вимагали винесення цього питання на повторний розгляд через комітет.
Це свідчить про те, що в українському суспільстві, навіть серед політичної еліти, досі існують різні підходи до питання історичної пам'яті та національної ідентичності. Проте, остаточне голосування засвідчило, що переважна більшість народних обранців підтримують продовження процесу очищення України від радянських і російських символів.
Висновок
Прийняття постанови про перейменування 327 населених пунктів стало важливою подією в історії сучасної України. Це рішення підтверджує прагнення держави до відновлення історичної справедливості та захисту національної ідентичності. Водночас, дерусифікація є важливим кроком на шляху до європейського майбутнього, де Україна прагне зайняти своє гідне місце як незалежна та суверенна держава.
