Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №8371, що забороняє діяльність релігійних організацій, пов'язаних із Російською Федерацією. Цей закон ставить під загрозу функціонування Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) на території України, що вже тривалий час викликало суперечки в суспільстві.
Законопроєкт був підтриманий 265 народними депутатами під час другого читання, що свідчить про значну підтримку цієї ініціативи серед парламентарів. Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк на своїй сторінці у соціальних мережах. За його словами, цей закон вже назвали «законом про заборону московської церкви», підкреслюючи його символічне значення для України.
Закон набирає чинності через 30 днів після його офіційного опублікування. Однак, він передбачає спеціальне положення для релігійних громад, що перебувають у складі УПЦ МП. Відповідно до цього пункту, громади матимуть дев’ять місяців для розірвання своїх зв'язків із Російською православною церквою (РПЦ). Це означає, що УПЦ МП має можливість або повністю відокремитися від РПЦ, або припинити свою діяльність на території України.
Цей законопроєкт не був несподіваним. Уряд ще в січні 2023 року зареєстрував ініціативу щодо заборони діяльності релігійних організацій, пов’язаних із державою-агресором, а вже 19 жовтня того ж року Верховна Рада ухвалила його в першому читанні. З цього моменту законопроєкт викликав гарячі дискусії не тільки серед політиків, але й серед громадян України.
Напруження навколо цього питання загострилося 23 липня, коли частина народних депутатів заблокувала трибуну Верховної Ради через відмову парламенту розглядати законопроєкт про заборону УПЦ МП. Цей демарш зірвав пленарне засідання, що підкреслило глибину розколу в українському суспільстві стосовно ролі та діяльності Московського патріархату в Україні.
Законопроєкт №8371 є частиною ширшої стратегії України щодо боротьби з російським впливом у різних сферах життя. Він не тільки спрямований на обмеження діяльності релігійних організацій, але й відображає прагнення держави зменшити будь-які форми впливу Російської Федерації на українське суспільство.
Критики цього закону висловлюють занепокоєння щодо його можливих наслідків для свободи віросповідання та можливого погіршення міжконфесійних відносин. Водночас прихильники законодавчої ініціативи наполягають на необхідності таких заходів у контексті війни, яку веде Росія проти України. Вони вважають, що заборона організацій, які мають зв’язки з країною-агресором, є важливим кроком у захисті національної безпеки.
Як би там не було, закон про заборону релігійних організацій, пов'язаних із Російською Федерацією, без сумніву, матиме значний вплив на релігійне життя в Україні. Чи зможуть громади УПЦ МП скористатися наданим їм часом для відокремлення від РПЦ, чи наважаться на радикальні зміни у своїй структурі – покаже час. Важливо, щоб ці процеси відбувалися у рамках законності та з повагою до прав і свобод громадян, незалежно від їхніх релігійних переконань.
