Тиша замість урочистостей
24 лютого 2025 року у Москві видався звичайним днем. Жодних парадів, жодних офіційних заяв, жодного вшанування пам’яті загиблих. У той час, як у Києві українці схиляли голови перед портретами полеглих захисників, у російській столиці Червона площа залишалася відкритою для туристів, а державне телебачення робило вигляд, що ця дата нічого не означає.
Президент Росії Володимир Путін не взяв участі у жодних заходах, присвячених річниці війни, яку він сам розпочав. Російські телеканали обмежилися рутинними зведеннями з фронту, жодним словом не згадавши символізм цього дня.
Така демонстративна байдужість є особливо показовою на тлі того, що раніше Кремль активно використовував військову риторику для зміцнення власної влади. Російські чиновники, які зазвичай гучно оспівують «героїзм» своїх солдатів, цього разу воліли мовчати.
Чому Кремль не хоче згадувати про війну?
Це мовчання можна пояснити кількома причинами.
По-перше, війна, яка починалася як «блискавична операція», перетворилася на затяжний конфлікт, що виснажує російську економіку, армію та суспільство. Західні санкції, зростання втрат та падіння рівня життя зробили війну токсичною темою навіть для самої російської влади.
По-друге, втрати армії настільки великі, що визнавати їх означало б підірвати власний пропагандистський наратив. За оцінками американської розвідки, загальна кількість загиблих і поранених російських військових уже перевищила кількасот тисяч осіб. Незалежні російські журналісти в еміграції на основі відкритих джерел підрахували, що втрати армії РФ становлять щонайменше 165 тисяч осіб. Офіційно Міноборони Росії не повідомляє жодних цифр.
По-третє, у Кремлі розуміють, що підтримка війни серед населення поступово слабшає. Якщо у перші місяці вторгнення пропаганда могла мобілізувати людей за допомогою гасел про «боротьбу із Заходом», то тепер усе більше росіян усвідомлюють, що війна затягнула їхню країну у глухий кут.
Військові втрати: прихована трагедія Росії
У той час, як в Україні встановлюють меморіали загиблим, у Росії віддають перевагу замовчуванню реальних втрат. Держава не організовує панахид, не публікує імен загиблих, а багато родин змушені ховати своїх синів без офіційного визнання їхньої смерті.
Проте навіть через мовчання влади правда про масштаби трагедії просочується назовні. Кількість нових могил на військових кладовищах зростає, у соцмережах з’являються свідчення солдатів про відсутність підготовки, нестачу техніки та величезні втрати.
«Мій брат загинув на фронті ще пів року тому. Нам зателефонували, сказали, що він “пропав безвісти”. А потім через знайомих ми дізналися, що його тіло так і не забрали з поля бою», – розповідає Наталія, сестра загиблого військового з Воронежа.
Така ситуація не унікальна. Російська армія відома тим, що не займається поверненням тіл своїх солдатів. У деяких випадках родичам доводиться самостійно шукати інформацію та навіть викуповувати тіла у посередників.
Українські військові підготували зброю та боєприпаси, готуючись до наступу на російських солдатів на сході України на початку цього місяця. Тайлер Хікс
Військовослужбовець 148-ї окремої Житомирської артилерійської бригади ЗСУ в п'ятницю веде вогонь з гаубиці по російських об'єктах у Дніпровському районі. Тайлер Хікс
Кремль шукає вихід?
Хоча російські офіційні особи мовчать про річницю війни, вони продовжують спроби знайти вигідне для себе рішення.
Заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков не згадав про річницю 24 лютого, проте висловив підтримку ініціативі експрезидента США Дональда Трампа щодо переговорів із Путіним.
«Припинення вогню без довгострокового врегулювання – це шлях до нового конфлікту», – заявив Рябков, натякаючи на необхідність «політичного рішення», яке могло б вигідно завершити війну для Кремля.
У Кремлі розуміють: без кардинальних змін у війні з Україною або без дипломатичного прориву Путін опиняється у складній ситуації. Економіка РФ переживає кризу, мобілізаційні ресурси виснажуються, а нові санкції лише посилюють внутрішні проблеми.
Росія мовчить, але війна триває
Попри мовчання Кремля, війна не зникає з порядку денного. Українські військові продовжують боротьбу, західні союзники надають підтримку, а Росія втрачає дедалі більше ресурсів.
Річниця війни – це не просто дата в календарі. Це нагадування про жорстокість режиму, який розв’язав найбільший збройний конфлікт у Європі з часів Другої світової війни.
Те, що Росія не наважується відкрито згадувати про річницю, свідчить про її власний страх перед правдою. Але мовчання не змінить реальності – а реальність така, що війна, розв’язана Кремлем, уже стала катастрофою для самої Росії.
