Після повномасштабного вторгнення у 2022 році Росія поступово інтегрує захоплені українські території не лише політично, а й економічно. Один із найприбутковіших напрямків — сільське господарство. У 2024 році окуповані Луганська, Донецька, Херсонська та Запорізька області забезпечили близько 3% російського валового врожаю зернових. У 2025 році цей показник стрімко зростає.
Зокрема, за словами Леоніда Пасічника, голови проросійської адміністрації Луганщини, регіон планує зібрати до мільйона тонн зерна, переважно пшениці. Ця цифра вдвічі більша за минулорічну, попри несприятливу погоду. Вартість такого врожаю — понад $230 мільйонів за цінами FOB у серпні.
Ключові слова: російський експорт зерна, окуповані території, Луганська область, українська пшениця, незаконний врожай, санкції ЄС, аграрна безпека, чорнозем, аграрна політика, війна в Україні.
Ці показники свідчать про цілеспрямоване включення українських земель у продовольчу систему Росії. Місцевим аграріям надаються дотації — 8 мільярдів рублів щорічно, скасовується експортне мито, а держава допомагає закуповувати сучасну техніку. Це робить зерно з окупованих земель дешевшим і привабливішим для трейдерів, особливо на тлі поганого врожаю в Росії.
За оцінками українського Мінекономіки, Росія вже вивезла понад 15 мільйонів тонн зерна з тимчасово окупованих територій. Більшість експортується через чорноморські порти, де українське зерно змішується з російським. Надалі воно продається на світовому ринку під виглядом "чистого" продукту. Це унеможливлює точне відстеження походження сільгосппродукції.
Україна заявляє, що такий експорт є формою грабунку та воєнним злочином. Влада закликає Європейський Союз та інші країни світу запровадити санкції проти імпортерів такого зерна. Однак досі реакція слабка — навіть попри звернення України щодо постачання "краденої пшениці" до Бангладеш, ЄС не ввів жодних обмежень.
На місцях, у тому числі у Старобільському районі Луганщини, активно використовуються покинуті фермерські землі. Частину площ все ще займають міни — понад 20 тисяч гектарів. Але російська влада стимулює землевласників зареєструвати свої паї у російському кадастрі до 2028 року. Це відкриває шлях до повного привласнення української землі.
Місцеві аграрії, які залишилися, неохоче спілкуються з журналістами, але представники окупаційної влади заявляють, що потенціал регіону величезний. За їхніми даними, 2/3 Луганської області складають родючі чорноземи, і вже цього року площі посіву збільшено на 10%.
Проблема полягає також у тому, що міжнародна статистика не узгоджена. Російські аналітичні служби часто не враховують врожаї з "нових територій", хоча Мінсільгосп РФ включає їх у загальну звітність. Це створює плутанину і сприяє легітимізації незаконного експорту.
Попри офіційне мовчання Кремля щодо статусу цього зерна, дії Москви чітко вказують на спробу інтегрувати агросектор захоплених українських областей у федеральну економіку. Це не лише порушення міжнародного права, але й стратегічна загроза для продовольчої безпеки України.
Україна має намір піднімати питання незаконного вивезення зерна на міжнародному рівні, вимагати посилення санкційної політики і притягнення Росії до відповідальності. Водночас потрібні додаткові механізми відстеження походження зерна на світових ринках, щоб унеможливити продаж вкраденої продукції.
