Російська влада зробила ще один крок до можливої заборони Telegram: у медіа з’явилися повідомлення про «перевірку» ФСБ щодо Павла Дурова за підозрою в «пособництві тероризму». Кремль визнав, що матеріали спиралися на «дослідження ФСБ».
Сигнал важливий не лише юридично, а й політично: у Росії Telegram став фактично останнім масовим майданчиком для новин, каналів і приватної комунікації поза прямим держконтролем. Його аудиторію оцінюють у понад 100 млн користувачів на місяць.
Два майже ідентичні тексти в державній «Російській газеті» та таблоїді «Комсомольська правда» вибудували звичну рамку: Telegram нібито «інструмент» України та західних спецслужб. Так Кремль готує суспільство до радикальніших обмежень.
За попереднім аналізом «Дейком», «терористичний» наратив потрібен, аби зняти питання про цензуру: замість «ми обмежуємо свободу слова» держава каже «ми рятуємо від загроз». Це класична легалізація репресій через інформаційну безпеку.
Фоном стала не заява, а практика: Роскомнагляд уже посилив «приглушення» сервісу, звинувачуючи месенджер у невиконанні вимог щодо «небезпечного контенту». Тобто мова не про один інцидент, а про системне стискання каналу.
Кремль паралельно просуває MAX — державний месенджер, який хочуть перетворити на «суперапп» із платежами й держпослугами. Це спроба не просто замістити Telegram, а перенести щоденні звички громадян у середовище нагляду.
У Москви є практична мотивація: Telegram дає швидкість і охоплення, але погано піддається керуванню. Для режиму, який будує «суверенний інтернет», така автономність — ризик, а не перевага.
Цього місяця у московському метро. За оцінками, понад 100 мільйонів росіян щомісяця користуються Telegram — Гектор Ретамаль
Дуров відповів публічно, звинувативши владу у фабрикації приводів, аби відрізати росіян від Telegram і змусити перейти на контрольований продукт. Його формула звучить як попередження про цензуру й політичний контроль.
Та головний парадокс у тому, що Telegram потрібен і самій системі. Невдоволення «приглушенням» пролунало навіть від прокремлівських політиків та російських військових блогерів, які використовують канали для координації й зв’язку.
Один із командирів дрон-підрозділу прямо говорив журналістам, що обмеження ускладнили обмін відео та розвідданими. І додав: Міноборони РФ не запропонувало настільки ж «безпечної» альтернативи для поля бою.
Це пояснює обережність Пєскова: він уникає слова «бан», але каже, що спецслужби «вживають кроків, які вважають доцільними». Влада тестує реакцію й дозує тиск, аби не зламати власну комунікаційну інфраструктуру.
Ставка на MAX підсилює ще одну тривогу — шифрування. Багато росіян скептично ставляться до державної альтернативи саме через підозру, що приватності там не буде, а дані стануть частиною політичного контролю.
Історично це вже було: Росія намагалася заблокувати Telegram у 2018–2020 роках, вимагаючи ключі шифрування. Тоді блокування виявилося технічно й політично дорогим, з «побічними втратами» для інших сервісів.
Росія спонукає людей перейти на MAX, державний месенджер — Шаміль Жуматов
Сьогодні Кремль, схоже, робить висновки: замість грубого рубильника — «повільне задушення» і паралельна підміна сервісу. Якщо люди самі перейдуть у MAX, то й масових протестів проти блокування може не бути.
Для пропаганди тема «тероризму» універсальна: вона дозволяє бити по будь-яких опонентах — від антивоєнних активістів до журналістів — і водночас прикривати кібершпигунство та розширення повноважень силовиків.
Окрема деталь — міжнародний контекст Дурова. Він уже має юридичні проблеми у Франції, пов’язані з претензіями до модерації та кримінальної активності на платформі. Це створює Кремлю зручний фон: «усі визнають, що Telegram небезпечний».
Але російська кампанія відрізняється метою: не стільки змусити модерувати, скільки взяти під контроль інформаційні потоки всередині країни. Тому MAX — не конкурент, а елемент інфраструктури політичної лояльності.
У короткій перспективі ймовірний сценарій «сірого режиму»: Telegram формально не забороняють, але знижують якість зв’язку, обмежують дзвінки, тиснуть на канали та стимулюють перехід. У такій моделі VPN стає масовою «милицею» приватності.
Для України й Заходу це теж сигнал: Telegram у РФ — не просто соцмережа, а інструмент мобілізації, пропаганди і фронтових комунікацій. Якщо Кремль зламає цей канал, він спробує компенсувати контрольованими платформами, де простіше керувати наративами.
Тож «справа Дурова» — радше не про одну людину, а про дизайн майбутнього рунету. Росія перевіряє, чи може відрізати суспільство від відносно вільного простору й перевести його в державний додаток, не заплативши за це керованістю армії та економіки.
Додаток Telegram — надзвичайно популярний інструмент у Росії для новин, розваг, обміну повідомленнями та дзвінків — Агентство Франс-Прес — Getty Images
