Донеччина залишається одним із найскладніших напрямків війни, де значення має не лише контроль над окремими населеними пунктами, а й конфігурація всієї лінії фронту. Саме тому будь-яке просування військ може бути частиною значно масштабнішого задуму. За оцінкою Institute for the Study of War, останні дії Сил оборони України серйозно ускладнили одну з таких російських стратегій — спробу охопити з кількох напрямків так званий «пояс фортець» Донеччини.
Йдеться про низку великих міст, які формують важливий оборонний вузол області. Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка мають не лише військове, а й стратегічне значення. Контроль над цим районом відкривав би шлях до подальшого просування вглиб області, тому російське командування намагається створити умови, за яких українська оборона опинилася б під тиском одночасно з декількох боків.
Саме в цьому і полягав задум подвійного охоплення.
Спроба створити велике кільце
Російські сили рухаються в напрямку Слов’янська, Краматорська та Дружківки зі східного боку. Одночасно вони намагаються розвивати наступальну активність із півдня, створюючи загрозу для району Костянтинівки та Дружківки.
Проте цього було недостатньо. Для реалізації масштабного задуму необхідно було створити додатковий тиск із півночі та південного заходу. Саме тут особливого значення набули Лиманський і Добропільський напрямки.
На півдні російське командування прагнуло використати район Покровська та Добропілля як плацдарм для подальшого руху на північ. У разі успіху це могло створити умови для виходу до територій західніше Дружківки та Краматорська.
На півночі ключовою ціллю став Лиман. Подальший задум передбачав можливість просування через район Сіверського Дінця на захід і південний захід — у напрямку територій, розташованих західніше Слов’янська.
Якби обидва напрямки почали швидко зближуватися, ситуація для українських підрозділів у районі «поясу фортець» могла б стати значно складнішою. Фактично йшлося не просто про захоплення окремих міст, а про спробу змінити всю географію бойових дій.
Лиман став важливим бар’єром
Однак реалізувати цей сценарій російським силам не вдалося так, як планувалося.
Одним із головних факторів стала українська оборона на північ від Лимана. Протягом останніх місяців Сили оборони змогли ліквідувати російський виступ у цьому районі. Це мало значення далеко за межами конкретної ділянки фронту.
Будь-який виступ на лінії бойового зіткнення може стати основою для подальшого наступу. Якщо він розташований у стратегічно важливому місці, його розширення дозволяє військам поступово виходити на нові напрямки та створювати загрозу сусіднім позиціям. Саме тому ліквідація такого виступу здатна зруйнувати цілий ланцюг подальших планів.
Українські військові не лише відбили частину позицій, а й продовжили стримувати спроби російських підрозділів захопити сам Лиман. У результаті один із потенційних маршрутів для розвитку широкого наступу в напрямку Слов’янська залишився заблокованим.
Це принципово важливо, адже Лиман у такій конфігурації фронту є своєрідними воротами до подальшого просування на захід. Його захоплення могло б створити для російських військ додаткові можливості, тоді як утримання міста українською стороною обмежує простір для маневру.
Чому зірваний задум має значення
Війна на Донеччині давно перестала бути боротьбою лише за окремі населені пункти. Кожна атака, укріплений район, логістичний маршрут або виступ фронту можуть бути частиною значно більшої операції.
Саме тому невдача на одному напрямку здатна змусити командування противника змінювати плани на іншому. Якщо не вдається створити необхідний тиск із півночі, стає набагато складніше синхронізувати його з діями на півдні. А без одночасного просування з кількох сторін задум щодо масштабного охоплення втрачає частину своєї ефективності.
За оцінкою ISW, саме це зараз і відбувається. Українські дії на північ від Лимана порушили можливість реалізувати російський план подвійного охоплення району «поясу фортець».
Водночас це не означає, що загроза для Донеччини зникла. Навпаки, російські війська продовжують тиснути на різних ділянках фронту та шукати слабкі місця в українській обороні. Зміна одного оперативного задуму не припиняє бойових дій і не скасовує спроб просування.
Проте для української сторони кожен зірваний елемент масштабного наступального плану має величезне значення. Час, який вдається виграти, дає можливість укріплювати позиції, перекидати резерви, вдосконалювати оборонні рубежі та завдавати ударів по логістиці.
Битва йде не лише за міста
Особливість нинішньої ситуації полягає в тому, що вирішальними можуть стати не тільки бої безпосередньо за Слов’янськ, Краматорськ чи Костянтинівку. Не менш важливо, чи зможе російська армія створити навколо них умови, за яких оборона буде змушена одночасно реагувати на загрози з півночі, сходу та півдня.
Українські військові фактично намагаються не допустити формування такої ситуації. Утримання Лимана і ліквідація російського виступу на північ від нього стали одним із ключових епізодів у цьому протистоянні.
Якщо задум із двостороннім охопленням не вдається реалізувати, російським силам доводиться шукати інші варіанти. Це може означати додаткові атаки, перегрупування підрозділів або спроби знайти нові напрямки для тиску.
Для України ж головне завдання залишається незмінним — не дозволити перетворити окремі тактичні просування противника на масштабний оперативний прорив.
Донеччина залишається територією, де ціна кожного кілометра надзвичайно висока. Історія з Лиманом показує: інколи утримання одного ключового напрямку може мати значно більші наслідки, ніж здається на карті. Зірваний маневр сьогодні здатен не допустити значно небезпечнішого сценарію завтра.
Саме тому боротьба навколо «поясу фортець» триває не лише за контроль над містами. Вона йде за те, хто визначатиме умови наступного етапу війни на Донеччині.
