3 грудня Roblox перестав працювати для російських користувачів, а згодом Роскомнагляд підтвердив обмеження доступу. Відомство пояснило крок нібито наявністю «екстремістських матеріалів» і «ЛГБТ-пропаганди», яка, за їхньою версією, шкодить дітям.
Блокування Roblox стало найбільш емоційним епізодом нового витка державного контролю над інтернетом у Росії. Якщо заборони месенджерів і дзвінків дратують дорослих, то відрізання дитячої платформи вдарило по найчутливішому — дозвіллі та спілкуванню підлітків.
За даними російського медіамоніторингу Mediascope, до заборони Roblox мав майже 8 мільйонів місячних користувачів у країні. Це робило його другим за популярністю ігровим сервісом у РФ, тому ефект від блокування виявився миттєвим і масовим.
Кремль визнав хвилю звернень. Прессекретар Дмитро Пєсков заявив, що до адміністрації президента надійшло «багато» листів від дітей із проханням повернути доступ. Тема сплила напередодні традиційного великого спілкування президента з громадянами 19 грудня.
Голова лояльної до Кремля «Ліги безпечного інтернету» Єкатерина Мізуліна стверджувала, що після бану «кожна друга дитина» 8–16 років пише їй про бажання виїхати з Росії. Вона публікувала скриншоти, де діти просять «новорічне диво» і повернення улюбленої гри.
У цих повідомленнях звучить не лише образа, а й страх втратити інструмент навчання. Частина підлітків говорить, що Roblox — це перший крок у розробці ігор і застосунків, можливість спробувати кодування та логіку геймдизайну без дорогого софту.
Роскомнагляд додав до ідеологічних претензій і тему безпеки дітей. Регулятор наголошував на ризиках домагань і шантажу в чатах, описуючи сценарії, коли неповнолітніх змушують надсилати інтимні фото та робити принизливі дії, а контакти переносять у реальне життя.
Це важливий момент: дитяча безпека використовується як універсальне обґрунтування, яке важко заперечувати публічно. Але в цій історії саме держава визначає, що є «захистом», і водночас розширює контроль над усім цифровим середовищем, включно з розвагами.
Бан Roblox збігся з серією інших обмежень. У той самий тиждень регулятори заблокували FaceTime, посилаючись на нібито використання для координації атак і злочинів, а також обмежили Snapchat. Раніше влада рухалася до обмеження WhatsApp, найпопулярнішого месенджера країни.
Нині дзвінки у WhatsApp недоступні, і чиновники сигналізують, що повна заборона можлива в найближчі місяці. Паралельно просувається російський аналог Max, задуманий як універсальний застосунок на кшталт WeChat, з інтеграцією держпослуг для шкіл і відомств.
Сенс цієї політики — не окремий Roblox, а довгостроковий перехід на «власні» платформи. Експерти зі свободи інтернету попереджають: коли комунікації й сервіси замикаються на державні або лояльні системи, зростає можливість спостереження і керування інформаційними потоками.
Парадокс у тому, що навіть прихильники жорсткого регулювання критикують метод. Мізуліна, яка відома підтримкою обмежень, заявила: заборона не лікує проблему хижаків в онлайні. Діти просто підуть на інші ресурси або спробують обхід блокувань — і держава це вже бачить.
Вона прямо згадала VPN, назвавши його «трибуквеним застосунком», який масово встановлюють школярі після бану. При цьому в Росії VPN-сервіси теж давно під тиском і значною мірою обмежені, але повністю прибрати обхідні шляхи складно навіть для жорсткого регулятора.
Батьки, за її словами, пишуть про ще один наслідок: звичка обходити заборони виховує зневагу до державних рішень. Коли дитина вчиться, що «є інший варіант», формуються навички цифрового спротиву, і це вже не про гру, а про ставлення до влади й правил.
На глобальному рівні Roblox справді має суперечливу репутацію. Платформу критикували за ризики сексуального контенту, грумінгу, екстремістських матеріалів і фінансових пасток, які підштовхують дітей витрачати гроші через механіки на кшталт лутбоксів та «майже азартних» покупок.
Деякі держави вже обмежували або блокували Roblox, зокрема Китай, Туреччина та Ірак. Тобто сама тема дитячої безпеки — реальна, і Росія намагається легітимізувати бан через міжнародні приклади. Але в російському випадку це лягає в ширшу кампанію ізоляції.
Австралія, наприклад, не пішла шляхом тотальної заборони Roblox, але просуває верифікацію віку через розпізнавання обличчя. Тамтешній регулятор заявляв, що платформа погодилася на додаткові заходи проти ризиків грумінгу — тобто акцент зроблено на модеруванні, а не на вимкненні доступу.
Водночас критики таких інструментів застерігають: розвиток генеративного ШІ може допомогти обходити перевірки, і це знову повертає питання до якості модерації та поведінкових бар’єрів. Технологічна гонка тут нескінченна: заборона не замінює системних механізмів захисту.
У США Roblox фігурував у десятках справ про грумінг і насильство, з арештами з 2018 року та позовами після випадків сексуальної експлуатації й навіть спроб викрадення. Державні юристи й приватні фірми запускали розслідування, звинувачуючи компанію у слабких запобіжниках.
Компанія Roblox відповідає, що позови спотворюють принцип роботи платформи. Вона заявляє про швидкі дії проти порушників правил та співпрацю з правоохоронцями. Це типова лінія великої техкомпанії: визнавати ризик, але відкидати звинувачення у системній байдужості.
Російська історія відрізняється ще й тим, що її подають у змішаній рамці: мораль, політика й безпека зливаються в один аргумент. «Екстремізм», «ЛГБТ-пропаганда» та захист дітей звучать в одному пакеті, і такий пакет важко спростувати раціональною дискусією.
Реальна ціна цього пакету — соціальна. Коли відключають платформу, де діти не лише грають, а й спілкуються та створюють контент, виникає відчуття, що держава забирає майбутнє. Звідси емоційні листи, фрази про «від’їзд» і надія на «чудо».
Для Кремля це незручний сигнал: заборони перестали бути «дорослою» політикою і зайшли в дитячу кімнату. Саме тому тема дійшла до президентської пошти. Блокування Roblox показало межу, де контроль над інтернетом стає особистою історією для мільйонів сімей.
У найближчій перспективі конфлікт не зникне. Якщо держава продовжить курс на витіснення іноземних сервісів і просування Max, подібні «вибухи» повторюватимуться. Діти швидко вчаться обходити бар’єри, а влада — підсилювати фільтри, і спіраль закручується.
У довгій перспективі наслідок ще серйозніший: ізоляція цифрових платформ відрізає молодь від глобальних творчих інструментів. Навіть якщо мотиви частково пов’язані з безпекою, результатом може стати технологічне відставання та зростання недовіри до держави у покоління, яке живе онлайн.
