Очільник держкорпорації «Росатом» Олексій Ліхачов підкреслив, що Росія перебуває у стані «колосальних загроз» і має зміцнити свій ядерний щит у найближчі роки. За його словами, саме ядерний арсенал є гарантією «суверенітету і безпеки» держави.
Росія та США вже здійснюють масштабне оновлення своїх ядерних сил, включно з системами раннього виявлення та перехоплення. Одночасно Китай швидко нарощує потенціал, прагнучи наблизитися до рівня двох головних ядерних гравців. Це створює нову гонку озброєнь.
За даними Федерації американських вчених, Росія має близько 4300 ядерних боєголовок, США — 3700. Разом вони володіють понад 87% світового арсеналу. Третє місце посідає Китай із 600 боєголовками, далі йдуть Франція (290), Велика Британія (225), Індія (180), Пакистан (170), Ізраїль (90) та Північна Корея (50).
У травні президент США Дональд Трамп презентував проєкт «Golden Dome» — систему протиракетної оборони, натхненну ізраїльським «Залізним куполом». Її вартість оцінюється у 175 млрд доларів. Система має перехоплювати балістичні, гіперзвукові та крилаті ракети.
Військові експерти наголошують: жоден щит не може повністю зупинити масований ядерний удар. Якщо Москва чи Вашингтон застосують сотні ракет одночасно, жодна технологія не гарантує повного захисту. Це зберігає ефект «взаємного стримування».
Ліхачов прямо заявив: ядерний щит одночасно є «мечем» — тобто інструментом не лише оборони, а й потенційного нападу. Така риторика перегукується з доктриною РФ, яка передбачає можливість використання ядерної зброї у разі «загрози існуванню держави».
Пекін останніми роками різко нарощує свій потенціал: будує нові шахти для МБР, модернізує підводні човни та розробляє гіперзвукові ракети. Це змінює баланс у світі, адже Китай прагне стати третім рівноправним ядерним центром разом із США та Росією.
Для Європи модернізація російського арсеналу означає зростання загрози. Більшість російських боєголовок спрямовані саме на європейські цілі, що підсилює роль НАТО та змушує Брюссель думати про власні системи ПРО.
Альянс розглядає розширення присутності систем ПРО у Польщі та Румунії, а також посилення спільних навчань. Для НАТО важливо показати, що у разі нових російських загроз союзники готові діяти спільно.
Ситуація нагадує холодну війну: Москва, Вашингтон і Пекін вкладають сотні мільярдів у ядерні програми. Решта ядерних держав намагаються зберігати паритет у своїх регіонах. Це створює ризик нової ескалації, де навіть локальний конфлікт може втягнути світ у ядерну кризу.
Заява «Росатому» про необхідність оновлення ядерного щита — це не лише військовий сигнал, а й політичний тиск. Кремль намагається показати, що готовий до довготривалого протистояння з НАТО та США. У відповідь світ знову опиняється на межі нової ядерної гонки, наслідки якої можуть стати ще небезпечнішими, ніж під час холодної війни.
