Європейська система безпеки входить у фазу довготривалої нестабільності, де війна перестає бути локальним конфліктом і перетворюється на інструмент стратегічного тиску. Саме так швейцарська розвідка описує нинішню роль Росії у своєму новому щорічному звіті. У документі Москва названа найбільшою загрозою для безпеки, стабільності та миру на континенті.
Швейцарські аналітики вважають, що російська політика вже давно вийшла за межі українського театру бойових дій. Йдеться не лише про спробу захоплення територій або зміну влади в Києві. Кремль системно намагається переглянути баланс сил у Європі, послабити НАТО, розхитати внутрішню єдність ЄС і створити нову модель впливу через військовий тиск, енергетику, кібератаки та політичну дестабілізацію.
Окремо наголошується, що Росія адаптувала економіку до тривалої конфронтації із Заходом. Попри санкції, країна зберігає здатність фінансувати військову кампанію та нарощувати оборонне виробництво. За попереднім аналізом «Дейком», саме ця здатність до затяжної мобілізації ресурсів дедалі більше турбує європейські столиці, які ще кілька років тому розраховували на швидке виснаження російського потенціалу.
Для Швейцарії, яка традиційно дотримується нейтралітету, подібні формулювання мають особливу вагу. Берн рідко використовує жорстку безпекову риторику, а тому нинішній звіт фактично фіксує зміну сприйняття загроз у всій Європі. Росія дедалі частіше розглядається не як регіональний агресор, а як довгостроковий фактор системної нестабільності.
У звіті також підкреслюється, що ризики для континенту не обмежуються прямими військовими діями. Розвідка звертає увагу на шпигунство, диверсії, кібервтручання та інформаційні операції. Європейські спецслужби останніми роками дедалі частіше фіксують спроби проникнення в критичну інфраструктуру, транспортні системи, оборонні підприємства та цифрові мережі державних установ.
Особливу тривогу викликає перспектива затяжної війни в Україні. У Берні вважають, що тривалий конфлікт збільшуватиме навантаження на європейську економіку, політичні системи та оборонний сектор. Це створює сприятливий ґрунт для внутрішніх криз, посилення радикальних рухів і поляризації суспільств, чим Росія традиційно намагається користуватися.
Фактично швейцарська оцінка збігається з новим стратегічним підходом НАТО та ЄС. Після 2022 року більшість європейських держав почали переглядати оборонні бюджети, збільшувати виробництво боєприпасів і повертати питання безпеки в центр державної політики. Те, що ще недавно вважалося тимчасовою кризою, тепер дедалі частіше описується як нова епоха європейського протистояння.
На цьому тлі важливим є й інший сигнал зі звіту: Росія не демонструє ознак стратегічного відступу. Навпаки, у Кремлі розраховують на втому Заходу, політичні зміни в окремих країнах ЄС і поступове ослаблення підтримки України. Саме тому питання оборони для Європи більше не виглядає як реакція на окрему війну — воно стає питанням довгострокового виживання всієї архітектури континентальної безпеки.
