В ніч після переговорів Володимира Зеленського, Дональда Трампа та європейських лідерів у Вашингтоні Росія атакувала Україну 270 дронами й низкою ракет. Ударів зазнала промислово важлива Полтавщина: в Кременчуці пролунали десятки вибухів, знеструмлено понад 1 400 будинків і більше сотні підприємств.
Хоча офіційно про загиблих не повідомили, ці атаки стали продовженням ударів по цивільних містах і селах, де напередодні загинули 14 людей.
Аналітики відзначали, що Кремль перед зустрічами у США зменшив інтенсивність повітряних атак, прагнучи справити враження на Трампа. Однак відразу після саміту Росія знову перейшла до масштабних обстрілів, демонструючи, що її позиція у переговорах залишається агресивною.
Мер Кременчука Віталій Малецький прямо заявив: «Путін хоче знищити Україну».
Окрім Полтавщини, російські ракети й дрони били по Чернігівщині, де було пошкоджено енергетичні об’єкти та інфраструктуру. Голова області В’ячеслав Чаус повідомив про масштабні відключення електроенергії.
Момент удару ракети Х-101 по нафтопереробній інфраструктурі Кременчука — публікують росЗМІ
Міноборони РФ, як зазвичай, не згадало про атаки по житлових районах, заявивши лише про «удар по нафтопереробному заводу, що забезпечував паливом ЗСУ на Донбасі».
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга наголосив: удари ще раз підтвердили критичну важливість міцних гарантій безпеки. «Це доводить, наскільки необхідно припинити вбивства», — заявив він.
Для України очевидно, що без західної допомоги та коаліції партнерів мирні переговори залишатимуться порожнім жестом.
Російські удари відразу після білодомівських зустрічей мають кілька наслідків:
- підрив довіри до Кремля: будь-які натяки на «добру волю» Путіна виглядають фікцією;
- зміцнення позиції Києва: вимога безпекових гарантій стає ключовою умовою;
- виклик для Трампа і Європи: Москва показує, що не зупинятиме ескалацію навіть у момент дипломатичних ініціатив.
Події демонструють, що реальний мирний процес ще дуже віддалений. Кремль намагається вести гру «батога й пряника», послаблюючи атаки під час переговорів і відновлюючи удари після них.
Для Заходу це — сигнал, що будь-яка угода без чітких гарантій і механізмів стримування Росії приречена.
